20.05.2020 року.
Тема: Урок контролю і корекції навчальних досягнень учнів із розділу «Українські землі у 20–90-х рр. ХVІІІ ст.»
13.05.2020 року
Практичне заняття: "Уявна мандрівка до історико-культурних пам'яток України доби бароко".
Мета практичного заняття:
Визначити особливості архітектури та іконопису доби бароко.
Розпізнавати найвідоміші пам'ятки та стисло описувати їх.
Висловлювати своє ставлення до, визначаючи їх цінність.
Характеризувати найвизначніші пам’ятки як мистецького надбання людства.
Розкривати характерні ознаки культури Ренесансу на українських землях
Завдання:
1. Повторити параграф 36.
2. Переглянути презентацію: "Українське бароко":
https://docs.google.com/presentation/d/1N2JBt8dQ-Z9DyjhCAB3uGzTHiHcvOE5T/edit#slide=id.p3
3. Підготувати опис уявної подорожі до історико-культурних пам'яток України доби бароко.
06.05.2020 року.
Тема: Розвиток архітектури, образотворчого та музичного мистецтв.
РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ
План уроку
1. Розвиток архітектури та містобудування
2. Розвиток скульптури та живопису
Архітектура й містобудування
Головним напрямком в розвитку архітектури XVI ст. залишається будівництво оборонних споруд. Це пояснювалося рядом причин:
а) існувала постійна загроза несподіваних нападів турків та татар;
б) часті війни, які доводилося вести українському населенню;
в) активне проникнення іноземних держав на українські землі.
За таких умов ознак оборонної архітектури набували навіть церковні споруди.
Майже в усіх містах і містечках зводилися фортеці, які називалися замками. Більшість українських замків були дерев’яними, в тому числі й Київський. Їх оточували земляними валами, всередині яких були дерев’яні зруби. Поверх валу будували зрубні стіни. Замки мали високі вежі з бійницями в кілька ярусів. Перед валом викопувався глибокий рів. Якщо дозволяли природні умови, то він заповнювався водою.
Єдиним шляхом до замку були ворота з підйомним мостом.
Міцнішими порівняно з дерев’яними фортецями були кам’яні замки. Вони, зокрема, існували в Кременці, Луцьку, Кам’янці-Подільському, Львові.
Добре укріпленими фортецями були монастирі.
Ще один напрямок в розвитку архітектури — будівництво культових споруд. Вони, як уже зазначалося, також мали вигляд оборонних споруд. Великі монастирі нагадували справжні фортеці з міцними мурами або навіть з вежами-бастіонами (наприклад, Троїцький монастир у Межиріччі поблизу Острогу, Успенський Почаївський монастир). До оборони пристосовувалися окремі храми — церкви та собори, що мали ознаки фортеці: товсті стіни, маленькі віконця, башти тощо.
На містобудування XVI ст. мала вплив культура європейського Відродження, особливо в містах Західної України. Дуже часто проекти забудови українських міст замовлялися архітекторам з Європи. І тоді в роботі ці майстри поєднували європейські ідеї з місцевими традиціями.
Унікальним зразком такого поєднання є львівські споруди:
каплиця Боїмів та Кампіанів, будинок Корнякта,Чорна кам’яниця,Успенська церква,
каплиця Трьох Святителів,вежа Корнякта та ін.
Характерними ознаками цих архітектурних споруд є: розкішне різьблення, художні рослинні орнаменти, поєднання релігійних та реалістичних зображень — все це елементи ренесансного архітектурного стилю. Відомими архітекторами цього періоду були: Петро Красовський, Павло Римлянин, Войтех Капинос, Амброджо Прихильний, Петро Барбон та
Користуючись підручником, опрацювати питання «Розвиток скульптури та живопису».
Скульптура та живопис
Великі зрушення відбувалися й у розвиткові скульптури. Важливим досягненням стала поява монументальної скульптури. У більшості випадків скульптурні зображення застосовували для оздоблення архітектурних споруд. Наприклад, львівські споруди Чорної кам’яниці, будинку Корнякта,каплиці Трьох святителів, Успенської церкви прикрашали скульптурними рельєфами та пишним різьбленням. Мають скульптурні різьблення і львівські каплиці — Кампіанів та Боїмів.
Основними видами живопису в Україні були церковний настінний розпис — фреска та іконопис.Їхніми основними темами були Страшний Суд,Різдво Христове, Успіння Богородиці. Але у цей період в іконописі з’являються нові ознаки, зокрема багатьом іконам того часу притаманне відображення реального світу.
Наприклад, на іконах Преображення із Яблунева та Воскресіння з Рави-Руської поряд з релігійними сюжетами присутнє зображення природи: гір зі стрункими смереками та синіми схилами. Дедалі частіше зображення на релігійних образах набували портретних рис. Великої майстерності досягли українські митці у створенні іконостасів, хоча це вимагало великого таланту й неабиякої майстерності, адже в них поєднувалися живопис, архітектура й декоративне різьблення. При виготовленні іконостасів майстри часто поєднували ідеї Ренесансу із самобутніми українськими властивостями.
До шедеврів українського мистецтва належить іконостас львівської Успенської церкви. Ікони для нього малювали видатні львівські художники Федір Сенькович та Микола Петрахнович.
На фресках також поряд із релігійними мотивами з’явилися побутові деталі, зображення сучасників — церковних ієрархів.
Крім церковного, розвивався й світський живопис.
Світське малярство набувало ознак реалістичного мистецтва. За тієї доби з’явилися портрет, історичний, батальний живопис, пейзаж. Особливого поширення набуває портретний жанр. У цей час були написані портрети князя Костянтина Острозького,львівського купця Костянтина Корнякта, руського воєводи Яна Даниловича. Талановитим художником-портретистом був Микола Петрахнович зі Львова.
Високого рівня розвитку досягла мініатюра — виконані фарбами зображення, що прикрашали рукописні книги.
Особливою майстерністю вирізняються мініатюри Пересопницького Євангелія (1556—1561), на яких зображено чотирьох євангелістів. Із кінця XVI ст. у мініатюрах поєднувалися плетінчастий і рослинний орнаменти (візерунки), що спиралися на народні мотиви.
З розвитком книгодрукування в художньому оформленні книг почала використовуватися гравюра.
Так називається зроблений на папері відбиток із зображення, яке вигравіруване на дошці. Сюжети для гравюр бралися з Євангелія. Високою майстерністю відзначалися також гравюри «Апостола» та Острозької Біблії.
Своїми гравюрами уславилася друкарня Києво-Печерського монастиря.
Світська гравюра з’явилася пізніше — на початку XVII ст.
Завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал за підручником (параграф 36).
2. Визначити основні пам’ятки культури даного періоду.
06.05.2020 року
29.04.2020 року.
Тема: Розвиток освіти, науки. Києво-Могилянська академія.
План.
1. Розвиток освіти і науки.
2. Києво-Могилянська академія.
РОЗВИТОК ОСВІТИ І НАУКИ
Незважаючи на те, що землі України були поділені між іноземними державами, які проводили політику асиміляції, наша національна культура розвивалася як єдине ціле. У цей період церква втрачає свою провідну роль у розвитку культури. Суттєво змінилася соціальна структура представників культури.
Особливості розвитку культури:
- Насильницька русифікація України;
- Наступ імперського уряду на культуру України;
- Вплив російської культури;
- Відтік інтелектуальної еліти з України до Росії;
- Входження України до складу Росії, Польщі, Австрії, політика яких була спрямована на позбавлення її незалежності, власної культури, мови.
Розвиток освіти і науки.
Початкова освіта: на Лівобережній та Слобідській Україні майже кожне село мало школу, де викладали вчителі, утримування яких здійснювалось на кошти сільської громади. Існували церковні, цифірні, полкові, гарнізонні школи;
1774 р. - австрійський уряд запровадив обов'язкову початкову освіту на західноукраїнських землях.
Домашня освіта : у заможних родинах працювали мандрівні дяки, дітей правлячої верхівки навчали вихованці Києво-Могилянської академії. Навчання при канцеляріях місцевих адміністративних установ.
Професійна освіта : у Миколаєві - штурманське та артилерійське училища, в Єлисаветграді - артилерійська школа, у Львові (1773 р.) - медична колегія та ін.
Вища освіта : 1878 р. - відкриття вищого медичного навчального закладу Єлисаветградської шпитальної медико-хірургічної школи; Центром освіти залишалася Києво-Могилянська академія, незважаючи на те, що після 1709 р. для неї настали важкі часи (в академії заборонили навчатися іноземцям, кількість учнів зменшилася в 10 разів).
У середині XVIII ст. становище в академії поліпшилося. Навчання в академії тривало 12 років, за цей час студенти закінчували сім класів. Викладачами були відомі просвітителі Л. Баранович, І. Гізель, Ф. Прокопович та ін. З Києво-Могилянської академії вийшли видатні філософи, історики, математики, письменники, композитори.
Києво-Могилянська академія.
Видатну роль у розвитку освіти і культури відіграла Києво-Могилянська академія, яка тривалий час була єдиним вищим навчальним закладом у Східній Європі.
За змістом навчання і рівнем викладання в подальший період свого існування вона цілком відповідала вимогам європейської вищої освіти. Тут викладали «сім вільних мистецтв». Значну увагу приділяли вивченню слов’яно-руської, грецької, латинської, польської, німецької (з 1738 р.), французької (з 1753 р.), староєврейської (з 1755 р.). Студенти здобували ґрунтовну підготовку з класичної грецької, римської й середньовічної літератури, історії, географії, математики, медицини, філософії. Повний курс навчання тривав дванадцять років. Навчання здійснювали за системою класів, їх було вісім — нижчі, середні і вищі.
Професорсько-викладацький склад Києво-Могилянської академії зазвичай мав європейську освіту. Більшість з них закінчила провідні європейські навчальні заклади. Академія дала світові таких визначних діячів науки і культури, як Феофан Прокопович, Єлисей Плетенецький, Григорій Сковорода, Михайло Ломоносов, Григорій Полетика, Стефан Яворський, Павло Завадовський, Олексій Безбородько та багато інших, які гідно продовжували свою справу на науково-освітній, державній, або церковній службі. Першими викладачами в Московському та Санкт-Петербурзькому університетах були її випускники, а Феофан Прокопович став одним із засновників Всеросійської Академії наук.
Києво-Могилянська академія зробила значний вплив на організацію, утримання і методи навчання в багатьох навчальних закладах, зокрема в Чернігівському (заснований 1700 р.), Харківському (1721) і Переяславському (1738) колегіумах, що були створені за зразком Києво- Могилянської.
https://www.youtube.com/watch?v=35Jygawp_2Y
Завдання на 22.04.2020 року.
Тема: Правобережна Україна. Рух опришків.
План.
1. Причини національно-визвольного руху на Правобережній Україні.
2. Розгортання гайдамацького руху. Коліївщина.
3. Рух опришків.
4. Поділи Речі Посполитої та їх значення для Правобережної України.
1.Причини національно-визвольного руху на Правобережній Україні.
У II половині XVIII ст. Правобережна Україна перебувала у складі Речі Посполитої. Іноземна влада продовжувала політику соціального, національного та релігійного гніту українського народу, а саме:
посилився процес полонізації;
відбулося відновлення старих порядків;
заохочення населення переселятись на спустошені землі;
польська мова стає офіційною навіть на Київщині та Волині;
повернення нащадків колишніх власників земель.
Отже, посилення гніту призвело до розгортання національно – визвольного руху проти Польщі.
2. Розгортання гайдамацького руху. Коліївщина.
У Правобережній Україні виник гайдамацький рух, який спалахував три рази в 1734, 1750, 1768 роках. Учасниками були козацька голота, селяни, міщани, православне духовенство. Гайдамаки звільняли селян від влади польських панів, скасовували панщину, створювали органи селянського самоврядування. У 1768 р. на Київщині, Брацлавщині, Поділлі та Волині відбулося повстання гайдамаків, відоме під назвою «Коліївщина» (від слова «колоти») на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою.
Побоючись поширення повстання на Лівобережжя й Запоріжжя, російські війська допомогли польській шляхті придушити повстання.
Словникова робота.
Гайдамак – (від турец. слова «hayda» - гнати ) – самоназва народних повстанців на Правобережній Україні.
Коліївщина – (від слова «колоти») - козацько-селянське національно-визвольне повстання в Правобережній Україні 1768 і в 1769 роках. Спровоковане національним і релігійним гнітом правобережного українського населення в Речі Посполитій.
Барська конфедерація – військово – політичне об єднання польської шляхти й католицького духовенства для збереження привілеїв шляхти й протидії поступкам некатоликам у церковно – релігійному житті.
3. Рух опришків.
4. Поділи Речі Посполитої.
Завдання на 15.04.2020 року.
Тема: Підкорення Кримського ханства.
План.
1. Підкорення Кримського ханства.
2. Етапи колонізаціі Південної України.
підкорення Кримського ханства.
Домашнє завдання: Опрацювати параграф 33. У зошит: скласти план до пункту 4. сторінка 224.
Завдання на 01.04.2020 року.
Тема: Імперський наступ на автономію Гетьманщини.
План.
1. Гетьманування Івана Скоропадського.
2. Гетьманування Павла Полуботка.
3. Реформи Данила Апостола.
4. Кирило Розумовський - останній гетьман.
5. Ліквідація гетьманства.
Україна за часів гетьмана Кирила Розумовського.
Ліквідація автономії Гетьманщини
Домашнє завдання: Опрацювати параграфи 31, 32.
В зошиті скласти таблицю: Реформи Данила Апостола.
Тема: Урок контролю і корекції навчальних досягнень учнів із розділу «Українські землі у 20–90-х рр. ХVІІІ ст.»
І рівень (0,5 бала)
1. У якій галузі культури плідно працювали М. Березовський,
Д. Бортнянський, А. Ведель?
а) Театр б) Література в) Музика г) Живопис
2. Позначте назву останньої Запорозької Січі.
а) Кам’янська Січ б) Олешківська Січ
в) Нова Січ г) Чортомлицька Січ
3. У якому році відбулося повстання на Правобережній Україні,
що увійшло в історію під назвою «Коліївщина»?
а) 1749 р. б) 1750 р. в) 1751 р. г) 1768 р.
4. Позначте ім’я найбільш відомого ватажка опришківського
руху ХVІІІ ст.
а) У. Кармелюк б) Л. Кобилиця в) О. Довбуш г) П. Полуботок
5. У якому році за указом російської імператриці Катерини ІІ
було скасовано гетьманство?
а) 1775 р. б) 1750 р. в) 1764 р. г) 1768 р.
6. Скільки поділів Речі Посполитої було здійснено сусідніми державами у ХVІІІ ст.?
а) 1 б) 2 в) 3 г) 4
7. Запорозька Січ була зруйнована:
а) 1748 р. б) 1775 р. в) 1783 р. г) 1794 р.
8. У якому році за указом імператриці Катерини ІІ було
ліквідоване Кримське ханство?
а) 1768 р. б) 1752 р.
в) 1757 р. г) 1783 р.
9. Останнім кошовим отаманом Запорозької Січі був:
а) К. Розумовський б) П.Тетеря
в) І. Самойлович г) П.Калнишевський
10. Позначте період гетьманства К. Розумовського
а) 1724—1736 рр.; б) 1737—1749 рр.;
в) 1750—1764 рр.; г) 1765—1800 рр.
11. Позначте імена осіб, про яких Т. Шевченко писав: «...це той
первий, що розпинав нашу Україну, а вторая доконала
вдову-сиротину»
а) Петро І, Катерина ІІ; б) Марія-Терезія, Йосиф ІІ;
в) Петро ІІ, Анна Іванівна; г) Олександр ІІ, Єлизавета Петрівна
12. Повстання під назвою Коліївщина очолив:
а) М.Залізняк б) Л. Кобилиця
в) О. Довбуш г) Верлан
ІІ рівень (1 бал)
13. Дайте визначення:
Гайдамаки - _______________________________________________________
__________________________________________________________________
Опришки- ________________________________________________________
__________________________________________________________________
14. Установіть послідовність подій.
а) Створення Другої Малоросійської колегії
б) Скасування козацького устрою на Слобожанщині
в) Гайдамацьке повстання під проводом Верлана
г) Загибель провідника опришків О. Довбуша
1-___; 2-____;3-____;4-____
ІІІ рівень (1,5 бали)
15. Установіть відповідність між діячами і їх характеристиками.
а) Г. Сковорода 1) Видатний архітектор
б) О. Довбуш 2) Видатний філософ
в) І. Гонта 3) Один із керівників опришків
г) М. Березовський 4) Видатний композитор
5) Один із провідників Коліївщини
а)____; б)____; в)____; г)_____
16. Який варіант заповнення пропусків у тексті є правильним?
Нова Січ поділялася на ... куренів; територія, що належала запорожцям, називалася ..., вона поділялася на адміністративно-територіальні округи, які мали назву ...».
а) 12, Запорожжя, зимівники б) 24, Дике Поле, хутори
в) 28, Великий Лук, клейноди г) 38, Запорозькі Вольності, паланки __________________
IV рівень (2 бали)
17. Якими були особливості розвитку української культури другої
половини ХVІІІ ст.?
13.05.2020 року
Практичне заняття: "Уявна мандрівка до історико-культурних пам'яток України доби бароко".
Мета практичного заняття:
Визначити особливості архітектури та іконопису доби бароко.
Розпізнавати найвідоміші пам'ятки та стисло описувати їх.
Висловлювати своє ставлення до, визначаючи їх цінність.
Характеризувати найвизначніші пам’ятки як мистецького надбання людства.
Розкривати характерні ознаки культури Ренесансу на українських землях
Завдання:
1. Повторити параграф 36.
2. Переглянути презентацію: "Українське бароко":
https://docs.google.com/presentation/d/1N2JBt8dQ-Z9DyjhCAB3uGzTHiHcvOE5T/edit#slide=id.p3
3. Підготувати опис уявної подорожі до історико-культурних пам'яток України доби бароко.
(фото практичної роботи надсилаємо по вайберу 0668454968)
06.05.2020 року.
Тема: Розвиток архітектури, образотворчого та музичного мистецтв.
РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ
План уроку
1. Розвиток архітектури та містобудування
2. Розвиток скульптури та живопису
Архітектура й містобудування
Головним напрямком в розвитку архітектури XVI ст. залишається будівництво оборонних споруд. Це пояснювалося рядом причин:
а) існувала постійна загроза несподіваних нападів турків та татар;
б) часті війни, які доводилося вести українському населенню;
в) активне проникнення іноземних держав на українські землі.
За таких умов ознак оборонної архітектури набували навіть церковні споруди.
Майже в усіх містах і містечках зводилися фортеці, які називалися замками. Більшість українських замків були дерев’яними, в тому числі й Київський. Їх оточували земляними валами, всередині яких були дерев’яні зруби. Поверх валу будували зрубні стіни. Замки мали високі вежі з бійницями в кілька ярусів. Перед валом викопувався глибокий рів. Якщо дозволяли природні умови, то він заповнювався водою.
Єдиним шляхом до замку були ворота з підйомним мостом.
Міцнішими порівняно з дерев’яними фортецями були кам’яні замки. Вони, зокрема, існували в Кременці, Луцьку, Кам’янці-Подільському, Львові.
Добре укріпленими фортецями були монастирі.
Ще один напрямок в розвитку архітектури — будівництво культових споруд. Вони, як уже зазначалося, також мали вигляд оборонних споруд. Великі монастирі нагадували справжні фортеці з міцними мурами або навіть з вежами-бастіонами (наприклад, Троїцький монастир у Межиріччі поблизу Острогу, Успенський Почаївський монастир). До оборони пристосовувалися окремі храми — церкви та собори, що мали ознаки фортеці: товсті стіни, маленькі віконця, башти тощо.
На містобудування XVI ст. мала вплив культура європейського Відродження, особливо в містах Західної України. Дуже часто проекти забудови українських міст замовлялися архітекторам з Європи. І тоді в роботі ці майстри поєднували європейські ідеї з місцевими традиціями.
Унікальним зразком такого поєднання є львівські споруди:
каплиця Боїмів та Кампіанів, будинок Корнякта,Чорна кам’яниця,Успенська церква,
каплиця Трьох Святителів,вежа Корнякта та ін.
Характерними ознаками цих архітектурних споруд є: розкішне різьблення, художні рослинні орнаменти, поєднання релігійних та реалістичних зображень — все це елементи ренесансного архітектурного стилю. Відомими архітекторами цього періоду були: Петро Красовський, Павло Римлянин, Войтех Капинос, Амброджо Прихильний, Петро Барбон та
Користуючись підручником, опрацювати питання «Розвиток скульптури та живопису».
Скульптура та живопис
Великі зрушення відбувалися й у розвиткові скульптури. Важливим досягненням стала поява монументальної скульптури. У більшості випадків скульптурні зображення застосовували для оздоблення архітектурних споруд. Наприклад, львівські споруди Чорної кам’яниці, будинку Корнякта,каплиці Трьох святителів, Успенської церкви прикрашали скульптурними рельєфами та пишним різьбленням. Мають скульптурні різьблення і львівські каплиці — Кампіанів та Боїмів.
Основними видами живопису в Україні були церковний настінний розпис — фреска та іконопис.Їхніми основними темами були Страшний Суд,Різдво Христове, Успіння Богородиці. Але у цей період в іконописі з’являються нові ознаки, зокрема багатьом іконам того часу притаманне відображення реального світу.
Наприклад, на іконах Преображення із Яблунева та Воскресіння з Рави-Руської поряд з релігійними сюжетами присутнє зображення природи: гір зі стрункими смереками та синіми схилами. Дедалі частіше зображення на релігійних образах набували портретних рис. Великої майстерності досягли українські митці у створенні іконостасів, хоча це вимагало великого таланту й неабиякої майстерності, адже в них поєднувалися живопис, архітектура й декоративне різьблення. При виготовленні іконостасів майстри часто поєднували ідеї Ренесансу із самобутніми українськими властивостями.
До шедеврів українського мистецтва належить іконостас львівської Успенської церкви. Ікони для нього малювали видатні львівські художники Федір Сенькович та Микола Петрахнович.
На фресках також поряд із релігійними мотивами з’явилися побутові деталі, зображення сучасників — церковних ієрархів.
Крім церковного, розвивався й світський живопис.
Світське малярство набувало ознак реалістичного мистецтва. За тієї доби з’явилися портрет, історичний, батальний живопис, пейзаж. Особливого поширення набуває портретний жанр. У цей час були написані портрети князя Костянтина Острозького,львівського купця Костянтина Корнякта, руського воєводи Яна Даниловича. Талановитим художником-портретистом був Микола Петрахнович зі Львова.
Високого рівня розвитку досягла мініатюра — виконані фарбами зображення, що прикрашали рукописні книги.
Особливою майстерністю вирізняються мініатюри Пересопницького Євангелія (1556—1561), на яких зображено чотирьох євангелістів. Із кінця XVI ст. у мініатюрах поєднувалися плетінчастий і рослинний орнаменти (візерунки), що спиралися на народні мотиви.
З розвитком книгодрукування в художньому оформленні книг почала використовуватися гравюра.
Так називається зроблений на папері відбиток із зображення, яке вигравіруване на дошці. Сюжети для гравюр бралися з Євангелія. Високою майстерністю відзначалися також гравюри «Апостола» та Острозької Біблії.
Своїми гравюрами уславилася друкарня Києво-Печерського монастиря.
Світська гравюра з’явилася пізніше — на початку XVII ст.
Завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал за підручником (параграф 36).
2. Визначити основні пам’ятки культури даного періоду.
06.05.2020 року
Практичне заняття
Козацькі літописи XVII-XVIII ст. як історичні джерела
(Теоретичні відомості)
Відмінність козацьких літописів від давньоруських
Давньоруські літописи складалися з писаних різними авторами статей і набували остаточного вигляду під пером редакторів чи укладачів.
Козацькі літописи:
• являють собою цілісні авторські твори, створені в другій половині XVII-XVIII ст. представниками освіченої старшини і належать до найцінніших джерел з історії України;
• головна увага у них зосереджена на національно-визвольних та класових рухах українського народу, Визвольній війні 1648-1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького, на періоді Руїни;
• висвітлюються в козацьких літописах також питання культури і побуту українців.
Характеристика козацьких літописів
Характеризуються:
• високим літературним стилем;
• достовірністю відображених подій;
• глибокими узагальненнями.
Особливості козацьких літописів:
• їхніми творцями виступають представники козацького стану;
• поєднують у собі риси літопису, історичної повісті, щоденників, мемуарів тощо;
• розраховані на широке коло читачів.
Літописи побудовані:
• на численних документах (мемуарних, господарських, військових, дипломатичних та інших);
• на спогадах сучасників.
Визначальні історичні події відтворено:
• із загальнонародних патріотичних позицій;
• із визнанням українського козацтва рушійною силою національної історії;
• але з позицій негативного ставлення до виступів «черні», бо автори були представниками старшинських станових інтересів.
Ставлення до союзу з Московією:
• союз із Московією в цілому схвалювався;
• однак висловлювалося невдоволення утисками царських воєвод;
• відстоювалися давні права і вольності козацтва.
Центральними постатями козацьких літописів виступають:
• українські гетьмани (передусім Б. Хмельницький);
• кошові, полковники та інша старшина, які відстоюють свободу, і честь «козацької вітчизни».
Значення літописів:
• дають можливість дослідникам докладно прослідкувати перебіг подій Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького;
• дізнатися багато цікавих фактів про ці події;
• ознайомитися з багатьма видатними діячами Національно-визвольної війни;
• вони знаменують собою перехід від літописання до власне історичної науки;
• переходять від хронологічного переліку подій в літописах до їх осмислення.
Козацькі літописи
• Літопис Самовидця (очевидця).
Охоплює період від початку національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького до 1702 р.
Автор негативно ставиться до союзу з кримським ханом, з великим смутком описує події часів Руїни, чимало уваги приділяє опису запорозького козацтва, кошовому І. Сірку.
Літописом Самовидця назвав цей твір Пантелеймон Куліш.
Автор побажав залишитися анонімним. Більшість істориків упевнена в тому, що ним був Генеральний підскарбій (міністр фінансів) Роман Ракушка-Романовський.
«Літопис Самовидця» написаний «по гарячих слідах». Праця відзначається емоційністю, виразною образністю, безпосередністю сприйняття подій та їх викладу.
• Літопис Григорія Граб’янки, із 1686 р. простого козака, потім сотника, полкового судді, а з 1730 р. — галицького полковника.
Написаний церковнослов’янською мовою. Описані події починаються з Хмельниччини і закінчуються подіями 1709 р.
Самійло Величко (1670-1728)
Навчався в Києво-Могилянській академії, працював писарем у Генеральній канцелярії, потім у Генерального судді В. Кочубея. У 1708 р. усунений з посади І. Мазепою як людина з оточення опального судді. Наприкінці 1708 р. потрапив до в’язниці під час репресій Петра І проти прибічників Мазепи. Після звільнення у 1715 р. жив у маєтках Кочубеїв у с. Диканці та с. Жуках під Полтавою, де протягом 1715-1720 рр. писав літопис про козацькі події 1648-1700 років.
Літопис Величка не завершено, вочевидь, через хворобу очей, яка привела до цілковитої втрати зору.
Автор брав участь у Азовських походах та Північній війні. У 1723 р. у складі посольства П. Полуботка їздив до Петербурга клопотати перед Петром І про скасування Малоросійської колегії та відновлення гетьманства, за що разом із іншими членами посольства був ув'язнений у Петропавлівській фортеці. Після смерті Петра І відпущений на батьківщину, а 1738 р. загинув під час походу на татар.
Головна увага приділяється Національно-визвольній війні під проводом Б. Хмельницького.
Виданий гадяцьким полковником.
• Літопис Самійла Величка.
Це 4-томна праця Самійла Величка, що є найбільш детальним козацьким літописом.
Охоплює події 1648-1700 рр., а також вибірково більш ранні історичні події.
Літопис Самійла Величка складається з 4-х частин:
- перша — є особливо цікавою і називається «Сказання про війну козацьку з поляками», присвячена подіям 1648-1659 рр.;
- друга і третя частини охоплюють події 1660-1686 рр. і 1687-1700 рр. Містять значну кількість власних спостережень і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії;
- у четвертій частині зібрано додатки з різних документів XVII ст.
Для написання свого твору Величко використовував:
• козацькі літописи, хроніки й щоденники;
• твори іноземних істориків (німецьких, польських);
• архівні документи Генеральної канцелярії;
• листи, реєстри тощо.
Твір написано:
• емоційно;
• образною книжною українською мовою з використанням народної фразеології і поетичних творів українських авторів.
Характеристика літопису:
• з особливою майстерністю описано картини наслідків Руїни на українських землях, епізод про напад яничар і татар на Січ;
• детально описано походи Сірка на Крим, його лист до турецького султана. Оповідання С. Велична про похід І. Сірка на Крим і про листування Сірка послужили мотивом для створення картини І. Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану»;
• Величко дав не тільки опис історичних, документальних подій, а й їх коментар із погляду ідеології козацької верхівки того часу;
• свій рукопис Самійло Величко прикрасив портретами десяти гетьманів, з любов’ю говорить про українську землю та її народ;
• порівнює Б. Хмельницького з Александром Македонським, вважаючи гетьмана великим діячем українського руху;
• хоч літопис написано тодішньою літературною мовою, там проступає і жива народна мова з використанням народної фразеології та поетичних творів українських авторів;
• уперше літопис С. Величка опублікувала Київська археографічна комісія в 1848-1864 рр.
Літопис — історичний твір, у якому розповіді про події та факти подають за роками.
Церковнослов’янська мова — мова, яка з’явилася на Русі з прийняттям християнства.
Завдання до практичного заняття 5
1. Повторюємо і узагальнюємо інформацію
Користуючись теоретичними відомостями й матеріалом підручника, дайте відповіді на запитання.
1) Чому літописи XVII-XVIII ст. називають козацькими? _____________ .
2) Які літописи відносять до козацьких? _____________ .
3) Якими є особливості козацьких літописів? _____________ .
4) Які події висвітлюються в козацьких літописах? _____________ .
5) В чому полягає значення козацьких літописів? _____________ .
2. Вчимося працювати з додатковими джерелами інформації
1) Підготуйте повідомлення про козацьких літописців.
2) З’ясуйте, в чому відмінність козацьких літописів від давньоруських.
3. Вчимося аналізувати писемні джерела Звернення Самійла Велична до козаків
...Щоб не побоялися стати за давні вольності наші, за Матір нашу, милу Батьківщину українську.
1) До чого закликає Самійло Величко козаків? _____________ .
2) Із яких позицій написано ці слова? _____________ .
4. Вчимося визначати спільні риси козацьких літописів, характеризувати їх за допомогою таблиць
1) Визначте спільні риси й особливості козацьких літописів, заповніть таблицю.
Особливості козацьких літописів
|
Спільні риси
|
Ставлення до союзу з Московією
| |
Центральні постаті літописів
| |
Значення літописів
|
2) Охарактеризуйте козацькі літописи, заповніть таблицю.
Характеристика козацьких літописів
Літопис Самовидця
|
Літопис Г. Граб’янки
|
Літопис С. Величка
| |
Які події охоплюють
| |||
Короткі відомості про авторів
| |||
Коротка характеристика літописів
|
5. Формуємо поняття
1) Літопис — це _____________ .
2) Церковнослов’янська мова — це _____________ .
6. Тренуємо асоціативне мислення
1) В літописах висвітлюються події _____________ .
2) Козацькі літописи дають можливість дослідникам детально прослідкувати перебіг _____________ .
7. Вчимося робити висновки
Яким було значення козацьких літописів для кращого розуміння доби Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького та періоду Руїни? _____________ .
29.04.2020 року.
Тема: Розвиток освіти, науки. Києво-Могилянська академія.
План.
1. Розвиток освіти і науки.
2. Києво-Могилянська академія.
РОЗВИТОК ОСВІТИ І НАУКИ
Незважаючи на те, що землі України були поділені між іноземними державами, які проводили політику асиміляції, наша національна культура розвивалася як єдине ціле. У цей період церква втрачає свою провідну роль у розвитку культури. Суттєво змінилася соціальна структура представників культури.
Особливості розвитку культури:
- Насильницька русифікація України;
- Наступ імперського уряду на культуру України;
- Вплив російської культури;
- Відтік інтелектуальної еліти з України до Росії;
- Входження України до складу Росії, Польщі, Австрії, політика яких була спрямована на позбавлення її незалежності, власної культури, мови.
Розвиток освіти і науки.
Початкова освіта: на Лівобережній та Слобідській Україні майже кожне село мало школу, де викладали вчителі, утримування яких здійснювалось на кошти сільської громади. Існували церковні, цифірні, полкові, гарнізонні школи;
1774 р. - австрійський уряд запровадив обов'язкову початкову освіту на західноукраїнських землях.
Домашня освіта : у заможних родинах працювали мандрівні дяки, дітей правлячої верхівки навчали вихованці Києво-Могилянської академії. Навчання при канцеляріях місцевих адміністративних установ.
Професійна освіта : у Миколаєві - штурманське та артилерійське училища, в Єлисаветграді - артилерійська школа, у Львові (1773 р.) - медична колегія та ін.
Вища освіта : 1878 р. - відкриття вищого медичного навчального закладу Єлисаветградської шпитальної медико-хірургічної школи; Центром освіти залишалася Києво-Могилянська академія, незважаючи на те, що після 1709 р. для неї настали важкі часи (в академії заборонили навчатися іноземцям, кількість учнів зменшилася в 10 разів).
У середині XVIII ст. становище в академії поліпшилося. Навчання в академії тривало 12 років, за цей час студенти закінчували сім класів. Викладачами були відомі просвітителі Л. Баранович, І. Гізель, Ф. Прокопович та ін. З Києво-Могилянської академії вийшли видатні філософи, історики, математики, письменники, композитори.
Києво-Могилянська академія.
Видатну роль у розвитку освіти і культури відіграла Києво-Могилянська академія, яка тривалий час була єдиним вищим навчальним закладом у Східній Європі.
За змістом навчання і рівнем викладання в подальший період свого існування вона цілком відповідала вимогам європейської вищої освіти. Тут викладали «сім вільних мистецтв». Значну увагу приділяли вивченню слов’яно-руської, грецької, латинської, польської, німецької (з 1738 р.), французької (з 1753 р.), староєврейської (з 1755 р.). Студенти здобували ґрунтовну підготовку з класичної грецької, римської й середньовічної літератури, історії, географії, математики, медицини, філософії. Повний курс навчання тривав дванадцять років. Навчання здійснювали за системою класів, їх було вісім — нижчі, середні і вищі.
Професорсько-викладацький склад Києво-Могилянської академії зазвичай мав європейську освіту. Більшість з них закінчила провідні європейські навчальні заклади. Академія дала світові таких визначних діячів науки і культури, як Феофан Прокопович, Єлисей Плетенецький, Григорій Сковорода, Михайло Ломоносов, Григорій Полетика, Стефан Яворський, Павло Завадовський, Олексій Безбородько та багато інших, які гідно продовжували свою справу на науково-освітній, державній, або церковній службі. Першими викладачами в Московському та Санкт-Петербурзькому університетах були її випускники, а Феофан Прокопович став одним із засновників Всеросійської Академії наук.
Києво-Могилянська академія зробила значний вплив на організацію, утримання і методи навчання в багатьох навчальних закладах, зокрема в Чернігівському (заснований 1700 р.), Харківському (1721) і Переяславському (1738) колегіумах, що були створені за зразком Києво- Могилянської.
https://www.youtube.com/watch?v=35Jygawp_2Y
Завдання:
1. Опрацювати параграф 35.
2. Виписати в зошит нові терміни.
Завдання на 22.04.2020 року.
Тема: Правобережна Україна. Рух опришків.
План.
1. Причини національно-визвольного руху на Правобережній Україні.
2. Розгортання гайдамацького руху. Коліївщина.
3. Рух опришків.
4. Поділи Речі Посполитої та їх значення для Правобережної України.
1.Причини національно-визвольного руху на Правобережній Україні.
У II половині XVIII ст. Правобережна Україна перебувала у складі Речі Посполитої. Іноземна влада продовжувала політику соціального, національного та релігійного гніту українського народу, а саме:
посилився процес полонізації;
відбулося відновлення старих порядків;
заохочення населення переселятись на спустошені землі;
польська мова стає офіційною навіть на Київщині та Волині;
повернення нащадків колишніх власників земель.
Отже, посилення гніту призвело до розгортання національно – визвольного руху проти Польщі.
2. Розгортання гайдамацького руху. Коліївщина.
У Правобережній Україні виник гайдамацький рух, який спалахував три рази в 1734, 1750, 1768 роках. Учасниками були козацька голота, селяни, міщани, православне духовенство. Гайдамаки звільняли селян від влади польських панів, скасовували панщину, створювали органи селянського самоврядування. У 1768 р. на Київщині, Брацлавщині, Поділлі та Волині відбулося повстання гайдамаків, відоме під назвою «Коліївщина» (від слова «колоти») на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою.
Побоючись поширення повстання на Лівобережжя й Запоріжжя, російські війська допомогли польській шляхті придушити повстання.
Словникова робота.
Гайдамак – (від турец. слова «hayda» - гнати ) – самоназва народних повстанців на Правобережній Україні.
Коліївщина – (від слова «колоти») - козацько-селянське національно-визвольне повстання в Правобережній Україні 1768 і в 1769 роках. Спровоковане національним і релігійним гнітом правобережного українського населення в Речі Посполитій.
Барська конфедерація – військово – політичне об єднання польської шляхти й католицького духовенства для збереження привілеїв шляхти й протидії поступкам некатоликам у церковно – релігійному житті.
3. Рух опришків.
4. Поділи Речі Посполитої.
I поділ Речі Посполитої (1772 р.)
Назва держави Територія, яку отримала держава
Росія Частина Східної Білорусі
Австрія Східна Галичина
Пруссія Помор’я (без Гданська)
II поділ Речі Посполитої (1793 р.)
Назва держави Територія, яку отримала держава
Росія Правобережна Україна, Центральна Білорусь
Австрія Нічого не отримала
Пруссія Гданськ, значна частина Великої Польщі
III поділ Речі Посполитої (1795 р.)
Назва держави Територія, яку отримала держава
Росія Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські та литовські землі
Австрія Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з
Краковом і Познанню
Пруссія Основна частина Великої Польщі з Варшавою
Завдання: Опрацювати параграф 34. Виписати наслідки поділів Польщі для Правобережної України.
Завдання на 15.04.2020 року.
Тема: Підкорення Кримського ханства.
План.
1. Підкорення Кримського ханства.
2. Етапи колонізаціі Південної України.
підкорення Кримського ханства.
Домашнє завдання: Опрацювати параграф 33. У зошит: скласти план до пункту 4. сторінка 224.
Завдання на 01.04.2020 року.
Тема: Імперський наступ на автономію Гетьманщини.
План.
1. Гетьманування Івана Скоропадського.
2. Гетьманування Павла Полуботка.
3. Реформи Данила Апостола.
4. Кирило Розумовський - останній гетьман.
5. Ліквідація гетьманства.
Україна за часів гетьмана Кирила Розумовського.
Ліквідація автономії Гетьманщини
Домашнє завдання: Опрацювати параграфи 31, 32.
В зошиті скласти таблицю: Реформи Данила Апостола.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить