Готуємось до ЗНО
20.05.2020 року
Підсумкова контрольна робота з історії України.
1. Як називалася політика, що заперечувала будь-яку спробу оновлення суспільства, консервувала існуючий режим наростання кризи радянського ладу?
А ) «Відлига»;
Б ) «застою»;
В ) «пробудження»;
Г) «замороження».
2. Фаза суспільного розвитку, перехідна між соціалізмом і комунізмом в 1960–1970-х рр., отримала назву:
А) «квітучого соціалізму»;
Б) «оновленого соціалізму»;
В ) «розвиненого соціалізму»;
Г) «здорового соціалізму».
3. Як називалася партійно-господарська верхівка, яка посідала панівне становище в системі управління державою?
А) Авторитети;
Б) дипломати;
В) номенклатура;
Г) дисиденти.
4. Історичний процес швидкого зростання старих і появи нових міст та підвищення їхньої ролі в економічному і культурному житті суспільства називають:
А) мілітаризація;
Б) асиміляція;
В) колонізація;
Г) урбанізація.
5. Демонстрація проти арештів української інтеліґенції в київському кінотеатрі «Україна» відбулася у:
А) вересні 1965 р.;
Б) березні 1966 р.;
В) травні 1967 р.;
Г) січні 1968 р.
6. Усунення П. Шелеста з посади першого секретаря ЦК КП України сталося у:
А) січні 1968 р.;
Б) березні 1968 р.;
В) квітні 1970 р.;
Г) травні 1972 р.
7. Якого року відбулося оприлюднення «Листа творчої молоді Дніпропетровська»?
А) Травень 1967 р.;
Б) квітень 1968 р.;
В) жовтень 1968 р.;
Г) січень 1969 р.
8. Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» була прийнята у:
А) квітні 1967 р.;
Б ) січні 1972 р.;
В ) жовтні 1978 р.;
Г ) травні 1982 р.
9. У яких містах України в 1971 р. було створено наукові центри?
А) Львові, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі;
Б ) Полтаві, Черкасах, Вінниці, Рівному, Луганську;
В) Ужгороді, Тернополі, Житомирі, Чернігові, Миколаєві;
Г) Запоріжжі, Херсоні, Кіровограді, Сумах, Луцьку.
10. Президентом України у 2004 р. був обраний:
А) В. Янукович;
Б ) О. Мороз;
В) Л. Кучма;
Г) В. Ющенко
11. Першим секретарем ЦК КПУ у 1963 р. став:
А) М. Суслов;
Б) П. Шелест;
В) В. Щербицький;
Г) М. Підгорний.
12. Конституція України була прийнята у:
А ) травні 1995 р.;
Б) червні 1996 р.;
В) березні 1998 р.;
Г) липні 1998 р.
13. Позначте, як називається удосконалення всіх сфер життя, здійснюване під керівництвом КПРС у другій половині 80-х рр.:
А) «відбудова»;
Б) «реконструкція»;
В) «переобладнання»;
Г) «перебудова».
14. Громадсько-політичні організації, що не були офіційно зареєстровані, мали назву:
А) легальні;
Б ) неформальні;
В) ворожі;
Г) підпільні.
15. Переповнення грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що спричиняє знецінювання їх, зростання цін на предмети першої необхідності, називається:
А) інфляція;
Б) лібералізація;
В) реабілітація;
Г) спекуляція.
16. Позначте, як називається набуття державою незалежності та самостійності у внутрішній та зовнішній політиці:
А) універсал;
Б) суверенітет;
В) гласність;
Г) декларація.
17. М. Горбачов був обраний генеральним секретарем ЦК КПРС у:
А) березні 1985 р.;
Б) квітні 1985 р.;
В) травні 1986 р.;
Г) вересні 1986 р.
18. Позначте, коли відбувся перший страйк шахтарів України:
А) травень 1989 р.;
Б) липень 1989 р.;
В) жовтень 1989 р.;
Г) березень 1990 р.
19. Верховна Рада затвердила Державний Прапор України в:
А) листопаді 1991 р.;
Б) грудні 1991 р.;
В) січні 1992 р.;
Г) лютому 1992 р.
20. Першими незалежність України визнали:
А) Росія та Аргентина;
Б) Угорщина та Англія;
В) Польща і Канада;
Г) Латвія і Литва.
21. Форма господарювання на селі, що базується на приватній власності на землю, — це:
А) колективне господарство;
Б) фермерське господарство;
В) радгоспи;
Г) агропромисловий комплекс.
22. Хто із названих діячів був першим головою Народного Руху України?
А) І. Гель;
Б) М. Горинь;
В) І. Драч;
Г) С. Губенко.
23. У 1988 р. лідером Української Гельсінської спілки було обрано:
А) Л. Лук’яненка;
Б) І. Драча;
В) В. Чорновола;
Г ) П. Павличка.
24. В результаті виборів 1 грудня 1991 р. першим Президентом незалежної України було обрано:
А ) І. Юхновського;
Б) В. Івашка;
В ) Л. Кравчука;
Г ) С. Гуренка.
20.05.2020 року
Українці в світі. Зв'язки з українською діаспорою.
П л а н:
1. Поняття про діаспору.
2. Етапи формування української діаспори.
3. Сучасна географія української діаспори.
1. Поняття про діаспору.
Діаспора (з грецької – розпорошувати) – це перебування значної частини нації поза межами своїх історичних земель в результаті добровільної чи примусової еміграції.
Нині близько 13 млн. українців живе за межами своєї історичної батьківщини і складає українську діаспору.
Пояснення вчителя.
2. Етапи формування української діаспори.
Формування української діаспори розпочалося наприкінці XIX ст. і умовно поділяється на три основні етапи, або три хвилі еміграції.
До початку Першої світової війни тривала перша хвиля еміграції українців. Тоді із західних територій України відбувалося масове пересе¬лення українців за Атлантичний океан в пошуках роботи. Найбільше осіб українського походження тоді осіло у США, Канаді, Бразилії, Аргентині. Водночас активне освоєння необжитих земель Російської імперії спонукало масове переселення українців на схід: за Урал, у Західний Сибір, на Далекий Схід.
У період між Першою та Другою світовими війнами здійснювала друга хвиля еміграції з України. Її викликали як економічні причини (голодомори), так і політичні (революція, громадянська війна, репресії). В цей час особливо збільшується кількість українців у країнах Європи та Північної Америки.
Остання хвиля еміграції розпочалася після Другої світової війни й триває нині. В наслідок війни багато полонених українців опинилося в країнах Європи, інші потрапили до Сибіру через політичні переслідування. Пізніше за участю українців розпоча¬лося землеробське освоєння степів Казахстану та долин Киргизії, промислове освоєння нафтогазоносних родовищ Західного Сибіру Росії та ін. В останні десятиліття набуває поширення явище “відпливу умів” з України, сутність якого полягає у переманюванні наших спеціалістів високої кваліфікації до інших країн.
В наслідок трьох хвиль еміграції через різні економічні та політичні причини багато українців опинилося за межами своїх етнічних земель. Нащадки переселенців перших двох хвиль еміграції зазнали значної асиміляції, що поступово призводить до втрати ними національної самосвідомості. Пояснення з елементами бесіди, робота з презентацією ppt «Українська діаспора» та листами опорно-інформаційних схем.
3. Сучасна географія української діаспори.
Історично сучасну українську діаспору умовно поділяють на західну та східну, хоча це не має географічного підґрунтя. Східною вважають діаспору в межах колишнього СРСР. Західною – поза межами Радянського Союзу.
Найчисельніша українська діаспора існує в Росії – 3 млн. чол. Найбільш населені українцями регіони Росії це: Слобожанщина (області, що межують з Україною), Малиновий Клин (Кубань), Сірий Клин (Західний Сибір), Зелений Клин (Приморський і Хабаровський краї, Сахалінська й Амурська обл.). За роки радянської влади вибили з них національний дух: закривалися українські школи і культурно-просвітницькі заклади, назви українських поселень були замінені на російські. Офіційна статистика вказує, що після проведення таких заходів кількість українців у Росії скоротилася: багато переселенців аби вижити в умовах тотальної русифікації, відмовлялися від українського кореня, називаючи себе росіянами. Так, 70 років тому в Приморському краї жило близько 80% українців, а нині лише 8,2%; у Краснодарському краї у 1926 р. було біля 50%, а тепер – 3,9%.
США – друга за чисельністю української діаспори країна світу. Тут проживає близько 1,5 млн. осіб українського походження. Понад 90% українського населення живе в містах, більшість у Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго, Пітсбургу, Детройті, Клівленді. 75% українців США зосереджено у штатах навколо Великих озер. В червні 1964 р. за участю української діаспори у Вашингтоні був відкритий пам'ятник Тарасові Шевченку.
Особлива роль належить українській діаспорі Канади. Нині тут проживає близько 1,2 млн. українців, що складає 3,1% всього канадського населення. Більшість українців розселилися в степових провінціях: Альберта, Манітоба, Саскачеван, – де вони складають 6-10% населення провінцій. Нині в Канаді налічується 180 поселень, поштових відділень, залізничних станцій, які мають українські назви: Київ, Полтава, Тернопіль, Коломия, Карпати, Дніпро, Збруч, Прут, Січ, Ярослав, Петлюра, Україна. Канадські українці майже не зливаються з іншими етнічними групами: у них невисока частка змішаних шлюбів, понад 55% зберігає рідну мову. Нині 76% осіб українського походження зосереджено в містах. Найбільше їх живе в Едмонтоні, Вінніпезі, Торонто, Ванкувері, Калгарі.
Вінніпег – головний центр української культури в Канаді, побратим Львова. Кажуть, що у телефонному довіднику міста більше українських прізвищ, ніж англійських і французьких разом узятих. Перед будівлею парламенту провінції Манітоба у Вінніпезі поряд з пам'ятником королеві Єлизаветі стоїть монумент Тарасові Шевченку, а в центрі міста поруч із пам'ятником Роберту Бернсу – Івану Франку.
Серед країн Європи найбільше вихідців з України проживає в Молдові (біля 600 тис. чол.), Польщі (350 тис. чол.), Білорусі (близько 290 тис.), Румунії (250 тис.), Чехії та Словаччині (понад 100 тис.), Латвії (90 тис.).
В Новому Світі, крім США і Канади українські переселенці живуть у Бразилії (500 тис. чол.) та Аргентині (220 тис. чол.). Чимало з них живуть у великих містах сходу, деякі працюють у прибуткових галузях вирощування кави та м'яти. У бразильських університетах викладають на різних факультетах десятки науковців-українців. Серед міських жителів багато українців у містах Місіонесі, Мендосі, Сантьяго, Буенос-Айресі. Живуть українці також у Парагваї (близько 10 тис. чол.), Уругваї (10-15 тис., більшість із яких мешкає у Монтевідео), Венесуелі (понад 4 тис., переважно у Каракасі), Чилі (більше 1 тис.).
Наймолодша українська імміграція – в Австралію і Нову Зеландію. В цих країнах нині налічується до 35 тис. українців, життєвий шлях яких в Австралії був нелегкий. Австралійський уряд вимагав від емігрантів два роки фізичної праці у визначених ним місцях. Діяв відчутний асиміляційний тиск, зокрема, на дітей, що навчалися у школах. Після повернення із призначених місць праці українці селилися переважно у великих містах. Нині найбільші українські громади є у Мельбурні, Сіднеї, дещо менші - в Аделаїді. Невеликі групи з'явилися у Брисбені, Перті, Канберрі, на Тасманії, а також у деяких провінційних містах.
У країнах Азії українська діаспора досить чисельна у Казахстані (близько 900 тис. чол.), Узбекистані (150 тис. чол.), Киргизькій Республіці (100 тис. чол.). Українсько-турецькі стосунки були складними протягом усього часу існування козацької держави. Згадаймо хоча б долю Роксолани. Між двома світовими війнами у Туреччині перебували кілька українців - емігрантів, які у 60-х роках переїхали до Америки. Кілька українців живе у Шрі-Ланці. Першими з них були дві родини братів-інженерів Шеховичів зі Львова, що сприяли своїми знаннями економічному розвитку молодої держави. Пояснення вчителя, робота з презентацією ppt «Українська діаспора», листами опорно-інформаційних схем. Підписування на контурній карті назв країн з найчисельнішою українською діаспорою та кількості українців а них.
Завдання: Підготувати повідомлення: Видатні українці за кордоном.
13.05.2020 року
Тема: Релігійне життя. Створення православної церкви України. Надання Томосу.
План.
1. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.
2. Взаємовідносини влади та релігійних конфесій.
3. Що таке Томос?
1. За умов незалежності в Україні розпочинається релігійне відродження. Перш за все відродились православні церкви. Московський патріархат, з метою утримання контролю за Україною, сприяв посиленню УПЦ Московського патріархату, на чолі з митрополитом Володимиром (Сабоданом). Ця церква підпорядкована Москві, тримає під релігійним контролем Південь і Схід України, володіє трьома Лаврами, пробує поширити свій вплив на Центр і Захід України. В українських патріотів ототожнюється з російською колоніальною політикою щодо України, як незалежної країни. Від Москви відкололись дві православні церкви, з метою створення незалежної української православної церкви, поскільки Україна є незалежна країна. Це УПЦ Київського патріархату (нині керівник митрополит Філарет) і УАПЦ. Ці церкви більший вплив мають в україномовних регіонах, в Центрі і на Заході України. Панівний вплив в Західній Україні має УАПЦ.
Крім того в Україні відродились, або були принесені ззовні протестантські церкви, такі як: християни-баптисти, євангелісти (п’ятидесятники), свідки Ієгови, адвентисти сьомого дня та інші. Серед них зявилися ті, які негативно впливали на свідомість молоді. Це перш за все “Біле братство”, яке виникло на початку 90-тих років. Це братство очолювала жінка – “Марія Деві Христос”. Насправді, реальним керівником був психолог Ю.Кривоногов (“Божественний Світильник”), який і розробив технологію підкорення людської особистості. Ця громада, за її анти людські дії була заборонена. Всі інші громади, які не наносять шкоди людям в Україні діють вільно.
2. З метою відродження релігійного життя у квітні 1991 року Верховна Рада прийняла Закон “Про свободу совісті та релігійних організацій”. Цей закон надавав право на свободу совісті, релігійні організації набули статус юридичної особи, школа залишалась відокремленою від церкви, встановлювалась рівноправність громадян в їх ставленні до релігії, церква відокремлювалась від держави.
Але влада почала порушувати цей закон. Л.Кравчук, з метою зміцнення української державності почав підтримувати УПЦ КП. З 1994 року Л.Кучма почав підтримувати УПЦ МП. Це вилилось у протистояння, особливо під час похорон патріарха Київського Володимира (Романюка), якого влада не дозволила поховати на території Софіївського собору, і він, в ході протистояння віруючих з спецназом, нашвидкуруч був похований біля зовнішнього входу собору.
Конституція України 1996 року, в статті 35 хоч і гарантувала всі права віруючим і невтручання держави в релігійне життя і навпаки, протистояння різних влад і церков продовжилось. Президент України В.Ющенко, стоячи на позиції формування української національної держави, підтримав УПЦ КП і спробував на її основі створити єдину УАПЦ об’єднану.
Завдання:
Опрацювати параграф 28, пункти 3,4.
13.05.2020 року
Тема: Особливості культурного розвитку України (1991—2016 рр.). Релігійне життя. Зміни в системі національної освіти. Основні тенденції розвитку науки.
План
1. Основні чинники та особливості розвитку культури України.
2. Модернізація національної системи освіти.
3. Основні тенденції розвитку науки.
4. Здобутки української літератури і мистецтва. Фізична культура і спорт.
1. Лібералізація суспільного життя за “перебудови” відкрила можливість для відродження духовного життя українського народу. В зв’язку з цим до процесів демократизації почала долучатись українська інтелігенція, яка почала обговорювати гострі моменти історії, минулого і сучасності. У 1990 році Спілка письменників України та організація “Меморіал” отримали дозвіл ознайомитись з судовими справами репресованих письменників і видати збірки творів про них, а також їхні твори. Товариство “Просвіта” і Спілка письменників України поставили питання про стан української мови.
Компартія України, слідуючи в тому числі своїм власним інтересам, дозволила у жовтні 1990 року, через Верховну Раду України прийняти Закон “Про мови в Українській РСР”, який закріпив державний статус української мови.
Після прийняття цього закону почала розширюватись мережа українських шкіл. На 1993 рік в них навчалось 60% учнів країни. Але спостерігалось і спостерігається нині небажання керівної еліти, представників бізнесу оволодівати українською мовою.
На початку 1992 року Верховна Рада України прийняла “Основи законодавства України про культуру”, відповідно до якого на розвиток культури виділялось 8% національного прибутку. Звільнившись від партійного тиску, культура України опинилась під фінансовим тиском. На культурному ринку країни головну роль стали відігравати кошти спонсорів, більшість з яких, за своєю національністю і уподобаннями виявилися російськомовними і як результат, українські книги, українські музичні твори стали неформатом в українській Україні. Більшість талановитих українських діячів культури, співаків, таких як Таїсія Повалій, Ірина Білик, та інші, з метою отримання фінансового зиску, стали носіями російської культури на своїй українській землі.
2. На час здобуття незалежності в Україні 90% населення мало середню і вищу освіту. Але освіта потребувала модернізації. У 1991 році Верховна Рада прийняла Закон “Про освіту”, який, в тому числі, спрямував її на національне відродження. Вже на 1993 рік в школах з українською мовою навчалось 66% дітей. Відкривались школи національномовних меншин. Почали відкриватись навчальні заклади нового типу: ліцеї, гімназії, спецшколи, авторські школи, приватні школи. В умовах кризи перед школою і профтехосвітою постали великі матеріальні труднощі, так як видатки на освіту весь час скорочувались. В зв’язку з цим, а також у зв’язку з демографічною ситуацією, почала скорочуватись кількість шкіл. На 1997 рік у містах України було ліквідовано 26 шкіл, у селах – 81 школа. Крім того в інших школах було скорочено 16,7 тис. класів.
В зв’язку з втратою престижу педагогічних професій освіта втратила значну кількість кваліфікованих кадрів. На 1994-1995 рік зафіксовано 22,6 тисяч вакансій учителів. Протягом цього ж періоду вищу школу залишило 7 тисяч викладачів.
І все ж зміни в освіті продовжувались. У 1993 році уряд прийняв програму “Освіта”, яка передбачала перебудову освіти відповідно до нових умов. В 1998 році прийнятий закон про професійно-технічну освіту, який врегульовував підготовку спеціалістів в цих навчальних закладах. В 2001 році було введено 12-бальне оцінювання знань учнів, що повинно було стимулювати навчання дітей. В 2002 році в 22 тисяча шкіл України вивчення іноземної мови розпочалось з 2 класу. У 2004 році введений Державний стандарт загальної середньої освіти, згідно якого почали робити нові підручники і програми.
Відбулись зміни і в вищій школі. Відкривались нові ВНЗ, серед яких слід назвати університет “Києво-Могилянська академія”. В першій половині 90-тих років було запроваджено державне ліцензування і акредитацію ВНЗ (визначення рівня освітньої діяльності).
Але вища школа також перебувала в кризовій ситуації. Тому почалось введення платних навчальних послуг паралельно з державним фінансуванням.
З 1999 року у м. Болонья (Італія) був започаткований процес створення в Європі єдиного освітнього простору, що отримав назву Болонського процесу. До нього приєдналась і Україна. Ця система передбачає ступеневу підготовку фахівців за спеціальностями молодший спеціаліст, бакалавр, магістр.
Одними з важливих нинішніх завдань для освіти є: перехід до нових інформаційно-комунікаційних технологій навчання, підвищення професійної конкуренції випускників навчальних закладів, орієнтація освіти на потреби внутрішнього та європейського ринку праці.
3. На час незалежності Україна мала потужний науковий потенціал. В країні було 1300 наукових установ, в яких працювало 500 тисяч осіб, з яких – 80 тисяч докторів і кандидатів наук. Головною науковою установою залишалась Академія наук, яка з 1994 року отримала статус національної. В 1992 році зявилась Вища атестаційна комісія України (ВАК), яка отримала право надавати звання кандидата і доктора наук. Ці звання отримали 13 тисяч осіб. Доктором наук , професором став і нинішній Президент В.Янукович.
Але криза вдарила і по науці. Скорочувались видатки на науку з 3,1% ВВП в 1990 році до 0,29% в 2002 році. Кількість працівників наукових установ скоротилась за цей же період у 2 рази. Посилився потік вчених- емігрантів на Захід. Це були вчені генетики, фізіологи, біохіміки, фізики-ядерники. Тільки в 1990-1996 роках за кордон виїхало 5600 науковців. Кожного року, внаслідок еміграції, Україна втрачає 10 тисяч таких спеціалістів. Впала престижність фундаментальних досліджень, в тому числі і через те, що більшість розробок не впроваджується у виробництво. Нині ситуація в науці поступово виправляється.
Досить успішно розвиваються гуманітарні науки, чому сприяють і зв’язки з діаспорою. В галузі досліджень української історії успішно працюють як вітчизняні історики, такі як С.Кульчицький, Ю.Шаповал, В.Вятрович, В.Сергієнко, та історики з діаспори, які повернулись в Україну В.Гаврилишин, Б.Кравченко, О.Пріцак, Т.Гунчак.
4. У зв’язку з проголошенням незалежності і ліквідацією цензури відкрилися певні можливості для розвитку української літератури. Особливо плідним для нашої літератури був початковий період незалежності, поки знову не повернулась тотальна русифікація України, але вже іншими методами. В цей час плідно працювали письменники О.Гончар, І.Драч, Л.Костенко (“поема “Берестечко”), П.Мовчан, Р.Іваничук, В.Яворівський та інші. Проблеми Чорнобиля знайшли своє відображення в творах Б.Олійника (“Сім”), С.Йовенка (“Вибух”), І.Драча (“Чорнобильська мадонна”). До читачів повернулися твори забутих і репресованих українських письменників М.Зерова, Г.Косинки, О.Олеся, В.Стуса, М.Хвильового та інших. Стали видаватись твори письменників української діаспори, таких як І.Багряного, В.Барки (“Жовтий князь”), О.Ольжича та ін.
В умовах конфронтації політичних сил в 2-тисячні роки зявилась нова хвиля українських письменників, більшість з яких стали на проукраїнські позиції, вимагаючи захисту українського книжкового ринку від більш дешевої російської книги, яка підриває розвиток української книги. На цих же позиціях стоїть більшість письменників і поетів попереднього покоління. До нової хвилі письменників можна віднести Ю.Андруховича, С.Жадана, О.Забужко, Ю.Іздрика та ін. Вибуховими в суспільстві стали твори Л.Костенко “Записки українського самашедшого” та В.Шкляра “Чорний ворон”, які вийшли в світ в часи суспільної апатії в 2010 році.
За умов незалежності відроджувалось українське образотворче мистецтво. Так була відроджена творчість художника Г.Синиці, засновника нового напрямку в монументальному живопису “Українська національна колористична школа”. Для підтримки живопису з 1996 року були введені президентські стипендії для талановитих художників. Але більшість художників опинились в стані самовиживання, пропонуючи свої картини на ринках.
Відбулись певні зміни і в виготовленні монументів та скульптур. В умовах політичних змін розпочався демонтаж пам’ятників тоталітарної епохи, але дуже повільний. Одночасно, в залежності від уподобань окремих регіонів України відбулось відкриття проросійських пам’ятників (наприклад Катерині ІІ в Одесі) і гальмування відкриття пам’ятників українським національним героям (наприклад, заборона встановлення пам’ятника І.Мазепі в Полтаві, при масовому відкритті пам’ятників росіянам, переможцям на полі Полтавської битви в 2009 році). Та все ж вдалось в часи президентства В.Ющенка поставити пам’ятник героям Крут, а на Правобережжі України пам’ятники С.Бандері. В той же час, в память, про відзначення жертв голодомору 1932-1933 років, були створені меморіальні комплекси і поставлені пам’ятники в Києві, Дніпропетровську та інших містах і селах України.
Попри матеріальні негаразди певні успіхи мало музичне мистецтво. В 1991 році була утворена Всеукраїнська музична спілка. В Україні діяло 43 концертні організації, 139 художніх колективів. В 90-ті роки були популярними співочі поля та фестивалі “Червона Рута”, “Пісенний вернісаж”, “Лесина пісня” та інші. Українські хори брали участь в багатьох міжнародних фестивалях. Ансамбль українського фольклору “Берегиня” в 1998 році брав участь в такому фестивалі в Голландії, хорова капела Л.Ревуцького – у фестивалі в Італії. Українська співачка Руслана Лисичко в 2004 році, єдина з українців за час проведення, стала переможницею конкурсу Євро бачення.
В Україні також були проведені міжнародні конкурси, такі як: міжнародний конкурс співаків ім.. С.Крушельницької (Львів, 1991 р.), конкурс артистів балету (Київ, 1994 р.), щорічний фестиваль піаністів, присвячений памяті В.Горовця (з 1994 року), конкурс Євро бачення 2005 (від України приймала участь популярна під час Помаранчевої революції група “Ґринджоли”).
На протязі 90-тих – на початку 2-тисячних років багато українських колективів гастролювали за кордоном. Серед них і український народний хор “Калина” Полтавського педуніверситету під керівництвом Г.Левченка, який в тому числі, виступав у концертному залі Віденської опери.
Творчо працювали відомі композитори О.Білаш, І.Кара биць, О.Морозов та інші. Відомими в цей час були ряд співаків естради П.Дворський, О.Білозір, В.Зінкевич, А.Кудлай, Н.Матвієнко, Т.Петриненко, В. Шпортько, В.Білоніжко. Перелічені співаки, виконуючи твори українською мовою, часто ставали неформатом (не допуск до виступу) на телебаченні і радіо. Тому більш успішними виявились співаки, які перейшли на виконання пісень російською мовою. Це такі виконавці, як Ірина Білик, Таїсія Повалій, М.Гнатюк, П.Зібров, Ані Лорак, С.Ротару, К.Бужинська та інші. Непросто добились популярності і відомі гурти “ВВ” Олега Скрипки, “Тартак” С.Положинського, “Океан Ельзи” С.Вакарчука, “Мандри”, “Гайдамаки” та інші.
Через реформування пройшло і театральне мистецтво. В його розвиток в нових умовах зробили внесок режисери І.Борис, Р,Віктюк, А.Жолдак, Б.Шарварко та інші
Центрами розвитку українського кіно стали Київська та Одеська кіностудії. 21 серпня 1991 року було створено Державний фонд кінематографії. В листопаді 1991 року відбувся перший всеукраїнський кінофестиваль документального кіно. Почали створюватись україномовні фільми, такі як “Сад Гетсиманський”, “Пастка”, “Царівна”, “Голод –33”, “Дорога на Січ”, “Гетьманські клейноди”, телесеріал “Роксолана” та інші. Особливої уваги заслуговує фільм “Дума про гетьмана Мазепу” кінорежисера Ю.Ільєнка, який здобув визнання на Берлінському кінофестивалі, але не був показаний за розпорядженням з Москви (і це в умовах незалежності України) українському глядачеві. Той же Ю.Ільєнко при житті сказав: “Ви знаєте, скільки було зроблено фільмів за роки незалежності України? 400! І їх ніхто не бачив! Питання: чому? Тому що вони штучно відірвані від глядача.” Українські фільми замінила російськомовна масова культура (закордонні російськомовні фільми та російські фільми). При президентові В.Ющенко було введено переведення іноземних фільмів на українську мову і встановлення 50% квоти на радіо і телебачення українського мовлення. За президента В.Януковича квота на обов’язкове українське мовлення була зменшена до 25%.
Гострою є проблема повернення з-за кордону, особливо з Росії, українських національних цінностей. Останнім часом було повернуто лише фрески Михайлівського золотоверхого собору. Інші цінності, такі як гетьманські клейноди, скарби скіфських могил, Мало-Перещепинський скарб засновника Болгарії хана Курбата, вагою 32 кг. золота та інше так і не повертається в Україну.
29 березні 1993 року Верховна Рада прийняла Закон “Про фізичну культуру і спорт”. В країні розгорілась боротьба проти паління в громадських місцях. Вперше самостійно Україна виступила на Зимовій Олімпіаді в 1994 році, і завоювала 1 золоту і 1 бронзову медаль. Відзначилась фігуристка з Одеси О.Баюл. На літній Олімпіаді 1996 року Україна зайняла 8-ме командне місце. На Олімпіаді в Сіднеї у 2000 році збірна України здобула 20 медалей. Українська збірна з футболу успішно виступила на чемпіонаті світу з футболу під керівництвом О.Блохіна.
Завдання:
Опрацювати параграф 29
13.05.2020 року
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XX — НА ПОЧАТКУ XXI СТ. ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Завдання
1. Ознайомтесь з наданими джерелами.
3. Визначте основний зміст екологічних проблем України.
4. Напишіть есе за темою «Подолання екологічних проблем України».
Вісім екологічних проблем України
1. Неякісна вода
80 % населення України використовує воду з поверхневих джерел, а екологічний стан цих вод щороку погіршується. Недостатнє очищення стоків, неякісне очищення промислових вод, надмірна насиченість органікою призводить до того, що сьогодні практично всі водойми країни наблизилися до 3-го класу забрудненості. Але очисні споруди, що виробляють питну воду, розраховані на прийом води 1-2 класу забруднення. Як результат — вісімдесят відсотків проб води показують, що її якість не відповідає умовам держстандартів. Майже 75 % українців п’є воду з Дніпра, якість якої погіршується вниз за течією річки. Лише в Полтавській області майже всю воду беруть із підземних джерел.
2. Забруднення повітря
Щорічно в атмосферу України потрапляє понад 6 млн тонн шкідливих речовин і вуглецю. Традиційно головними забруднювачами залишаються промислові підприємства. Однак збільшення кількості автомобілів на дорогах спричинило і збільшення шкідливих викидів в атмосферу. За останні кілька років кількість відпрацьованих газів, що надходять у повітря на території великих міст, зросла на 50-70 %.
3. Деградація земельних ресурсів
Складний стан земельних ресурсів України зумовлений тим, що 71 % всього агроландшафту країни використовують для господарської діяльності. Але через надмірне і неправильне використання родючість землі щороку падає. Екосистема ґрунту руйнується в основному через інтенсивний розвиток ерозії. Активне використання добрив призвело до збільшення площі кислих ґрунтів (на 2,4 млн га за останні 15 років). Товщина гумусового шару за останнє десятиліття знизилася в середньому на 20 %. До того ж майже 40 % загальної площі земельних ресурсів України належать до забруднених земель.
У разі збереження нинішніх темпів деградації ґрунту (ерозія, затоплення, зміни клімату та ін.) критичні значення рівня родючості можуть бути досягнуті через 20-30 років, а в окремих регіонах навіть раніше.
4. Знищення лісів
Україна належить до малолісистих країн — ліс покриває лише шосту частину її території. Але при цьому експорт деревини з України в 2,5 раза перевищує імпорт. Споживче ведення лісового господарства призводить до того, що ліси не відновлюються і втрачають біологічну стійкість (площа лісів, уражених шкідниками і хворобами, постійно збільшується). Прямий наслідок нераціонального вирубування лісів — збільшення частоти та інтенсивності повеней у західних областях України, особливо Закарпаття.
5. Небезпечні геологічні процеси
Значна частина валового внутрішнього продукту країни пов’язана з видобуванням і перероблянням мінерально-сировинних ресурсів (41-43 %), сконцентрованих у гірничовидобувних регіонах Донбасу, Кривбасу, Карпатського регіону. Між тим, екологія цих регіонів потерпає не стільки від інтенсивного видобутку, скільки від неправильного закриття нерентабельних і вироблених шахт і кар’єрів... підтоплення міст і сіл, забруднення поверхневих і підземних водозаборів, просідання земної поверхні.
6. Побутові відходи
У країні діє близько 800 офіційних звалищ, загальна кількість сміття на яких перевищила 35 млрд т. Щорічно ця цифра зростає ще на сімсот-вісімсот тис. тонн. За інформацією Міністерства екології та природних ресурсів, загальна площа всіх полігонів з відходами вже займає 4 % площі України. Речовини, які виділяються в результаті хімічних реакцій на полігонах твердих побутових відходів, здатні перетворити територію України на одну суцільну зону екологічного лиха. Адже небезпечні хімічні речовини і бактерії просочуються в ґрунт, потрапляють в повітря та ґрунтові води, отруюючи життя на відстані десятків кілометрів від звалища.
7. Об’єкти військової діяльності
Системи та устаткування водогосподарського комплексу об’єктів і гарнізонів Збройних сил України на 90 % морально і фізично застаріли. Екологи зазначають: вони працюють зі значним перевантаженням і становлять потенційну загрозу навколишньому середовищу. Фахівці говорять, що місцеві жителі тих територій, де раніше розташовувалися військові частини, і досі відчувають присмак бензину в колодязній воді.
8. Чорнобильська катастрофа
Сумарна активність радіонуклідів, які вийшли за межі 4 енергоблоку Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року і в наступні дні після аварії, перевищила 300 млн кюрі. Аварія призвела до радіоактивного забруднення більш ніж 145 тис кв. км території України, Білорусії та Росії. На радіоактивних територіях сьогодні розміщено понад дві тисячі населених пунктів, у яких проживає майже півтора мільйона людей. Українські вчені єдині в думці про те, що наслідки Чорнобильської аварії ще дуже довго будуть про себе нагадувати. Станом на 2009 рік в Україні було зареєстровано 6 049 випадків раку щитовидної залози у людей, які на момент аварії були дітьми і підлітками. Крім того, за час, що минув після катастрофи на ЧАЕС, зросла кількість психоневрологічних захворювань, патології серцево-судинної системи.
У той же час, за 25 років радіаційний стан територій навколо станції значно покращився. Цьому сприяли і природні процеси, і проведення дезактиваційних робіт, і відсутність людини. Так, у регіоні відновилися популяції вимираючих тварин, а українські чиновники навіть заговорили про можливість скорочення зони відчуження біля ЧАЕС.
Завдання:1. Виконати практичну роботу.
2. Фото виконаних завдань надсилаємо по вайберу ( 0668454968)
Урок 06.05.2020 року.
Тема: Соціально-економічне становище України.
План.
1. Становище України в умовах "гібрідної війни".
2. Угода про асоціацію між Україною та ЄС.
Одним із найбільш значущих трансформаційних процесів після розпаду Радянського Союзу є розширення Європейського Союзу на схід. Цей процес створює абсолютно нову ситуацію на європейському континенті і наближує кордони ЄС безпосередньо до України. Водночас цей процес складний і громіздкий.
1 грудня 1991 р. Україна постала перед світовою спільнотою як незалежна держава. «Повернення до Європи» було проголошено ключовим напрямом політики України. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі стали стратегічною метою України як найкращий спосіб реалізації національних інтересів — побудови економічно розвиненої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.
Україна, успадкувавши від комуністичного режиму неефективну ресурсовитратну економіку, вкрай занедбане довкілля та індустріально-суспільну свідомість, упродовж часу, що минув, не змогла подолати негативні тенденції свого попереднього розвитку в СРСР.
На сьогодні позитивним є те, що Україна здобула статус країни з ринковою економікою. Після вступу до СОТ шанси України на вступ до ЄС помітно зросли. Адже принципи СОТ за своєю суттю збігаються з юридичними критеріями, необхідними для членства в ЄС, тобто вони передбачають лібералізацію торговельного режиму, поліпшення умов конкуренції, створення сприятливого інвестиційного клімату. Членство України у СОТ означає лібералізацію режиму торгівлі між Україною та ЄС і надає можливість реально розпочати роботу з укладення угоди про асоційоване членство України в Євросоюзі. За словами Пітте Мендельсона, комісара ЄС з питань торгівлі: «Вступ до СОТ започатковує новий етап в економічних відносинах України та Євросоюзу. Розпочатий процес стосується не лише торгових та інвестиційних потоків, він знаменує собою неухильну політичну та економічну інтеграцію до світової економіки та поглиблення партнерства між Україною та Євросоюзом».
Таким чином, власне вступ України до ЄС не означатиме автоматичної ліквідації безробіття, гострих соціальних та економічних проблем. Але разом з тим наближення до ЄС дозволить залучити інвестиції потужних ТНК, що поряд з ефективним використанням коштів фінансово-промислових груп і населення дозволить модернізувати українську економіку у найближчі 10-15 років. При цьому зміниться стан структури промисловості, у якій тепер переважають паливно-енергетичні та металургійні галузі, різко зменшиться використання сировини та енергії, ефективніше використовуватиметься трудоресурсний потенціал нашої держави, зменшаться екологічні проблеми. Водночас не варто замовчувати або применшувати складність європейської інтеграції. Зрозуміло, що цей процес буде тривалим і непростим.
Що для України означає вступ до ЄС?
Зокрема для України інтеграція в Європу означає зростання відкритості національної економіки та конкуренції з боку фірм країн — членів ЄС. Для окремих секторів виробництва, навіть регіонів, це може мати досить несприятливі наслідки, проте потенційні втрати та здобутки від зближення з Європою перевищують можливі витрати та ризики.
Для України основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи, модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і поваги до прав людини тощо.
Соціальні вигоди інтеграції полягають у підвищенні рівня життя і добробуту, наближенні до високих європейських стандартів особистої безпеки, освіти, охорони здоров’я, якості інформації, екології, вільного руху праці.
У культурно-цивілізаційному аспекті європейська інтеграція — це входження до єдиної сім’ї європейських народів, повернення до європейських культурних традицій. Орієнтація на Європу дозволить Україні вирішити також багато проблем культурного розвитку, оскільки урядові кола Росії для збереження України у своїй зоні впливу, окрім політичних та економічних засобів, активно використовують експансіоністську культурну політику.
Завдання:
Опрацювати § 28 підручника, вивчити терміни, написати есе на тему « Входження України до ЄС:позитиви та негативи?».
Урок 06.05.2020 року.
Тема: Дострокові президентські вибори 2014 року.
План.
1. Дострокові президентські вибори.
2. Вибори до Верховної Ради України.
Після повалення режиму В.Януковича єдиним вищим легітимним органом влади залишилась Верховна Рада України. Під впливом подій "Революції гідності" відбулось переформування її більшості. Частина депутатів колишньої більшості втекла за кордон, боячись переслідувань. Решта депутатів взяла на себе відповідальність за долю країни. 22 лютого спікером ВР України був обраний Олександр Турчинов, він же став і виконуючим обов'язки Президента України. За короткий час парламентом були ухвалені важливі рішення, які відновили вертикаль влади, і впроваджені заходи по захисту країни.
Так, були відновлені дії положень Конституції, які були скасовані режимом Януковича, скасовані "диктаторські" закони, ухвалені заходи з відновлення боєздатності армії, створена Національна гвардія, добровольчі батальйони спец- призначення; прийнято пакет законодавчих актів з реформування правоохоронних органів, антикорупційний пакет, пакет заходів з люстрації, законодавство в рамках асоціації України і ЄС та інші. 28 лютого в країні був створений новий уряд на чолі А.Яценюком, завдання якого уникнути економічного краху в умовах повністю розграбованої державної казни і розв'язаної Росією війни.
Одним з важливих завдань нової влади стало проведення виборів президента, щоб остаточно спростувати твердження Росії про нелегітимність влади в Україні.
Вибори Президента України відбулися в один тур 25 травня 2014 р. Вперше за історію незалежності голосування відбулось не по всій території країни: не мали змоги проголосувати мешканці окупованого Росією Криму та жителі багатьох районів Донбасу, захоплених терористами.
У бюлетені були зазначені прізвища 21 кандидата. Перемогу на виборах здобув Петро Порошенко (54,7% голосів). Приведений до присяги 7 червня 2014 р.
25 серпня 2014 року Президент України П.Порошенко публічно оголосив про рішення достроково припинити повноваження Верховної Ради України сьомого скликання. Цей крок було здійснено у строгій відповідності зі статтею 90 Конституції України, за якою "Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції...".
Парламентська коаліція розпалася 24 липня 2014 року, коли фракція "УДАР" та "Свобода" оголосили про свій вихід з неї. Протягом місяця нової коаліції не було сформовано.
Рішення Президента України стало логічною та очікуваною відповіддю на один з ключових запитів українського суспільства про перезавантаження влади: згідно із соціологічними опитуваннями 80% громадян України підтримували необхідність проведення позачергових виборів парламенту. Цим було також реалізовано одну з головних вимог Революції гідності, оскільки вибори до парламенту є найкращим способом люстрації.
- 9 жовтня Петро Порошенко підписав закон "Про люстрацію", ухвалений Верховною Радою 16 вересня. Фінальна версія закону обмежує право для високопосадовців режиму Януковича займати посади в органах влади на 10 років, іншим – на 5.
- 14 жовтня Петро Порошенко підписав указ про створення Національної ради з питань антикорупційної політики, як консультативно-дорадчого органу при президенті. Згідно з указом, Нацрада готуватиме президентові пропозиці щодо визначення та вдосконалення антикорупційної стратегії, здійснюватиме системний аналіз стану запобігання і протидії корупції, ефективності реалізацій антикорупційної стратегії та заходів. Того ж дня Рада прийняла закон про прокуратуру, який заборонив їй втручатися у цивільне життя, чинити вплив на громадян та бізнес.
Дострокові вибори до Верховної Ради України відбулися 26 жовтня 2014 р. Вино проводились за змішаною системою. Половину депутатів обиралось за партійними списками, інша половина в мажоритарних огругах. Як і на президентських виборах вони проводились не на всій території країни: не мали змоги проголосувати більшість мешканці окупованого Росією Криму та жителі багатьох районів Донбасу, захоплених терористами.
У результаті виборів Верховна Рада України отримала наступний склад:
1.
|
Партія "Блок Петра Порошенка"
|
132
| |||||
2.
|
Самовисуванці
|
96
| |||||
3.
|
Партія "Народний Фронт"
|
82
| |||||
4.
|
Партія "Об'єднання" Самопоміч"
|
33
| |||||
5.
|
Партія "Опозиційний блок"
|
29
| |||||
6.
|
Радикальна Партія Олега Ляшка
|
22
| |||||
7.
|
ВО "Батьківщина"
|
19
| |||||
8.
|
Всеукраїнське об'єднання "Свобода"
|
6
| |||||
9.
|
Партія "Сильна Україна"
|
1
| |||||
10.
|
Партія "Воля"
|
1
| |||||
11.
|
ВАО "Заступ"
|
1
| |||||
12.
|
Партія "Правий Сектор"
|
1
| |||||
Всього
|
423
|
Завдання:
1. Повторити параграф 26.
2. Скласти речення, використовуючи поняття і терміни: Революція Гідності, Небесна Сотня, Євромайдан, "ленінопад"
Урок 29.04.2020 року (2 академічні години)
Тема: Анексія та тимчасова окупація Криму Російською Федерацією. Агресія Росії проти України.
План.
1. Окупація Російською Федерацією АР Крим.
2. Російська агресія на Сході України.
3. АТО-ООС.
4. Санкції проти Росії.
5. Мінські домовленості.
Окупація Російською Федерацією АР Крим. Російське керівництво сприйняло перемогу Майдану і втечу Януковича у лютому 2014 року як власну катастрофу. Плани поглинути Україну і використати її ресурси для цілей імперії зазнали краху. Успішна модернізація України поставила б хрест на імперських амбіціях Росії, демонструвала неефективність її суспільно-політичного ладу у порівнянні з європейським. Тому Кремль вирішив задіяти заздалегідь розроблений план військової окупації Криму. Метою було, з одного боку, загарбавши чужу територію, добитися підтримки шовіністичної частини населення Росії та відвернути увагу російського суспільства від власної корупції, неефективності, бідності та приниження російського населення в Росії, а з іншого – «покарати» Україну за Революцію, принизити її, підірвати життєздатність та, врешті-решт, підкорити, а потім знищити як державу і народ.
Заздалегідь до Криму було надіслано додаткові спецпідрозділи російських військ та численних членів російських націоналістичних організацій. Безпосередньо на мітингу в Севастополі «мером» без виборів було проголошено громадянина Росії. Проте в Сімферополі мітинг кримських татар за єдність з Україною виявився більш масовим ніж виступ противників єдності, і севастопольський сценарій втілити не вдалося.
У ніч на 27 лютого 2014 р. будівлі парламенту та уряду Криму були захоплені військовими без розпізнавальних знаків, які вивісили над ними прапор Росії. Російських військових назвали «зеленими чоловічками», оскільки вони були вдягнені у зеленого кольору однострої без розпізнавальних знаків. Під дулами автоматів нападники збирали кримських депутатів на засідання парламенту автономії. Окупанти заявили, що більшість депутатів нібито проголосували за проведення референдуму, проте незалежних підтверджень цьому досі не існує.
Російська агресія спочатку була названа «гібридною війною», з огляду на відмову Росії визнавати свою участь та широке використання невоєнних засобів агресії – пропаганди, агентури тощо.
1 березня 2014 р. Державна Дума Росії дозволила російському Президенту В.Путіну військову агресію проти України. Ще до цього російські війська почали блокувати українські військові підрозділи на території Криму, дороги та інші стратегічно важливі об'єкти. При цьому Путін неодноразово вводив світову спільноту в оману, заявляючи, що російські війська не причетні до подій на півострові, а озброєння і амуніцію нападники «купили у воєнторзі». Лише через рік Путін зізнався, що брехав. 18 березня під час одного з нападів на українську військову частину в Сімферополі було вбито українського військового, ще двоє дістали поранення. Загалом під час атаки на Крим зазнали поранень десятки українських вояків.
Під час російської агресії в Криму нове українське керівництво сподівалося, що Росія зупиниться. Українські військові частини мали вказівку проявляти витримку і утримати зайняті позиції. Безперечно, момент для рішучої збройної відсічі було згаяно.
За часів президентства Януковича Збройні Сили України систематично нищилися, військова служба робилася непрестижною, майно, земля і зброя військових частин продавалися чи розкрадалися. У той же час, дієздатність українських частин на півострові була ослаблена зрадою. Як наслідок, частина українських військових залишилися вірними присязі й вирушили на материкову Україну, чимало військовослужбовців звільнилися, а частина перейшли на службу до окупантів.
16 березня в Криму відбувся незаконний «референдум», за результатами якого було оголошено, що нібито 97% учасників «проголосували» за входження до складу Росії. Це була явна фальсифікація. Більшість із 300 тисяч кримських татар та понад 700 тисяч українців Криму не хотіли приєднання до Росії. Протягом року після окупації понад 20 тисяч кримчан виїхали з Криму до материкової частини України.
Російська агресія на Сході України.
Сепаратизм – практика відокремлення, відділення частини території держави з метою створення нової самостійної (суверенної незалежної) держави або входження до складу іншої держави чи набуття статусу найширшої автономії.
Колаборант – це особа, яка усвідомлено співпрацює із окупаційною громадською чи військовою владою на шкоду власній країні.
Починаючи з березня 2014 р. проросійські бойовики захопили деякі державні установи Донецька, Луганська та інших міст Донбасу. Почався терор і убивства прихильників єдиної України. Сепаратисти проголошували самозвані «республіки», маючи щонайбільше по кілька тисяч прихильників на вулицях. На Донеччину й Луганщину безперешкодно прибували загони російських диверсантів, оскільки кордон не було перекрито.
У середині квітня загін озброєних російських терористів під керівництвом офіцера російської розвідки захопив м. Слов’янськ та довколишні території. У місті, як і в Донецьку та Луганську, почалися вбивства українських патріотів. Одними з перших терористи закатували студентів та депутата Горлівської міськради за його намір зберегти український прапор над міською радою. Невдовзі терор став масовим.
Проросійські терористи вбили тисячі людей, розграбували безліч державного і приватного майна, тисячі місцевих мешканців зникли безвісти або пройшли через катівні. Натомість у Харкові, завдяки своєчасним і рішучим діям правоохоронців, вдалося швидко впоратися із сепаратистами.
АТО-ООС.
У відповідь на терор Україна розпочала Антитерористичну операцію (АТО), яка фактично стала Російсько-Українською війною .
Українській армії довелося відновлювати свою боєздатність безпосередньо в ході бойових дій. У середині квітня українські десантники звільнили від ворога аеродром міста Краматорська й гору Карачун, звідки почали визволення краю. Проте, на підмогу терористам почали надходити нові сили з Росії, озброєні танками, бронемашинами, системами протиповітряної оборони та іншим важким озброєнням.
У квітні 2014 р. Росія разом із США, ЄС і Україною підписала в Женеві угоду, за якою бойовики були зобов’язані роззброїтися і звільнити захоплені приміщення в обмін на амністію. Однак, Путін знехтував виконанням цієї угоди.
У травні сепаратисти інсценували незаконні «референдуми» щодо «незалежності» самопроголошених «Луганської народної республіки» (ЛНР) і «Донецької народної республіки» (ДНР). У захоплених містах влаштовувалися поодинокі дільниці для голосування, біля яких збиралися черги, аби забезпечити необхідну пропагандистську «картинку» для російських ЗМІ про начебто підтримку сепаратистів місцевим населенням. Бюлетені для «референдумів» були розмножені на ксероксі, що виключало будь-який контроль. Самі сепаратисти змушені були заявляти, що ці референдуми не означають відокремлення від України, оскільки більша частина мешканців Донбасу за всіма соціологічними даними не підтримувала відокремлення від України.
Наприкінці травня «ЛНР» та «ДНР» підписали угоду про утворення «союзу республік «Новоросії». Проте цей вигаданий у Москві мертвонароджений проект не прижився. Адже в історичній пам’яті місцевого населення жодної «Новоросії» не було.
На початку травня 2014 р. в Одесі проросійські бойовики, озброєні автоматами і пістолетами, напали на багаточисельний мирний проукраїнський мітинг, застреливши кількох його учасників. Після цього проросійські активісти сховалися в міському Будинку профспілок від обурених демонстрантів. Від «коктейлів Молотова» зайнялися вхідні двері, а саму будівлю підпалили зсередини. Унаслідок розстрілів проукраїнських мирних демонстрантів та пожежі, що спалахнула в Будинку профспілок, загинули більше сорока людей.
Українська влада повсякчас демонструвала готовність до політичного врегулювання. Президент України Петро Порошенко неодноразово виступав з мирними пропозиціями, оголошував одностороннє перемир’я. Проте, бойовики продовжували напади, включно з атаками з використанням протиповітряних засобів на українські літаки та вертольоти.
У червні українським військам вдалося завдати низку поразок російським найманцям під Красним Лиманом, Ямполем і Миколаївкою. Російські військові та місцеві колаборанти (зрадники), які раніше обіцяли «перетворити Слов’янськ на Сталінград», утекли. Частину з них, яка пересувалася танками, українці знищили, а частині, що їхали цивільними автомобілями, вдалося добратися до Донецька. Українські війська визволили Слов`янськ та інші міста з мінімальними втратами для цивільної інфраструктури. Одразу у звільнені міста пішла гуманітарна допомога мирному населенню.
Визволені українською армією Слов‘янськ, Краматорськ, Маріуполь та інші міста лишилися переважно цілими і неушкодженими, на відміну від загарбаних російськими військами й найманцями (Дебальцеве, Вуглегірськ).
Українські війська дотримувалися наказу при визволенні загарбаних територій максимально уникати жертв серед мирного населення. Натомість проросійські бойовики обстрілювали артилерією та системами залпового вогню українських військових, мирні міста і села Донбасу, що залишилися під контролем українського уряду. Крім того, окремі російські терористи здійснювали обстріли населених пунктів, що перебували під їхнім власним контролем, вочевидь, з метою залякати мирне населення, паралізувати його волю до опору та звинуватити Україну.
Українська армія і добровольчі підрозділи набиралися бойового досвіду. У середині червня від російських терористів було звільнено велике приморське місто Маріуполь. Територія, контрольована терористами, невпинно звужувалася.
Ватажок російських терористів у Слов’янську заявив, що лише під його командуванням були 5,5 тисяч бойовиків, а загалом, за даними самих російських терористів, лише за півроку через їхні формування пройшли понад 35 тисяч російських «добровольців», не рахуючи місцевих колаборантів. Попри це, російські терористи та їхні місцеві наймити продовжували закликати Путіна до відкритого вторгнення в Україну.
Агресія проти України супроводжувалася небачено безсоромною брехнею в російських ЗМІ. Аби збуджувати ненависть до українців, вони повідомляли вигадані історії про «розіп’ятого хлопчика», про «рабів», яких нібито мали давати кожному українському бійцю, про пташок снігурів, яких нібито знищували українські школярі та інші нісенітниці, цинічно використовували для своїх зйомок хворих дітей, підтасування відеокадрів тощо.
У липні українські війська здійснили спробу відсікти захоплені терористами території від російського кордону, аби припинити надходження з Росії військової техніки та бойовиків. Проте, у зв’язку з масованими обстрілами артилерією та залповими системами з території самої Росії, українські частини змушені були залишити ці спроби.
17 липня проросійські терористи, серед яких, імовірно, були російські військові, з російського комплексу протиповітряної оборони збили над українським Донбасом цивільний малайзійський літак «Боїнг» з майже трьомастами людьми на борту. Ця подія викликала шок у світі та нові санкції проти Росії з боку США, ЄС та їхніх союзників.
На середину серпня 2014 року територія, контрольована терористами, зменшилася втричі. За зізнаннями ватажків бойовиків, їм до поразки лишалися один-два тижні.
Путін боявся краху своїх маріонеток, що міг підважити його власні позиції в Росії. Із середини серпня Росія, на додачу до своїх підрозділів в Україні, почала масоване вторгнення у тил українській армії. У Росії лицемірно називали російських військових «отпускниками»: нібито під час відпусток вони приїхали на важкій військовій техніці – з танками, гарматами, зенітними комплексами – воювати проти України. А цю важку зброю, мовляв, вони купили «у воєнторзі». Таким чином, Росія, як сторона-агресор, намагається та може залишатися публічно непричетною до розв'язаного конфлікту. Російсько-українська війна стала гібридною.
Гібридна війна – це комбінація відкритих і таємних військових дій, провокацій і диверсій у поєднанні з запереченням власної причетності, що значно ускладнює повноцінну відповідь на них.
Мінські домовленості.
5 і 19 вересня в Мінську Україна, Росія і ОБСЄ уклали угоди за якими сторони мали припинити вогонь, відвести важку зброю від лінії вогню та передати контроль за українсько-російським кордоном Україні. Після складних переговорів центральна влада України зголосилася надати частинам Донецької і Луганської областей, які станом на 19 вересня 2014 р. опинилися під контролем проросійських сил, широке самоврядування. Однак, і цього разу Росія порушила угоду. Росія ввела на український Донбас тисячі одиниць військової техніки, що дозволило організувати низку атак на кількох напрямках.
Дебальцевський котел. Попри чергову мирну угоду від 12 лютого 2015 р. російські війська атакували український плацдарм біля містечка Дебальцевого. Метою було оточити і взяти в полон українських солдат, аби деморалізувати українське суспільство та викликати внутрішні збурення. Проте, українські підрозділи відступили з Дебальцевого, завдавши бойовикам, за свідченням одного з ватажків сепаратистів, «колосальних втрат», яких вони «ніколи не визнають» (Слайд 13).
Попри мирні угоди Росія через своїх агентів продовжувала терористичні акції та диверсії на території України. Російські агенти підривали залізничні колії, офіси державних установ, волонтерських організацій тощо, а також мирних громадян, безуспішно намагаючись створити атмосферу страху і невпевненості в суспільстві
Волонтерський рух
на долях мільйонів українців. Мало яка держава в сучасній історії пройшла такі випробування. Загинули тисячі цивільних і військових. За оцінками ООН на початок 2015 року кількість переміщених осіб в Україні досягла понад 1 млн. осіб.
Ще в травні 2014 року терористи вперше спробували захопити Донецький аеропорт, але з великими втратами були вибиті українськими бійцями. Вороги, а згодом і українці за незламність назвали вояків з Донецького аеропорту «кіборгами».
«Кіборг» (скорочення від «кібернетичний організм») – це істота, яка не відчуває страху, зайвих емоцій, а просто до кінця виконує те, що потрібно. Мабуть, тому так їх назвали. Це наші найсміливіші хлопці.
Варто зазначити, що Донецький аеропорт мав важливе стратегічне значення, його сепаратисти розглядали як важливий плацдарм для наступу і прикриття російською авіацією. Цілих дев’ять місяців тримали оборону Донецького аеропорту, і лише після того, коли він був вщент зруйнований, його залишили українські бійці. Це сталося в січні 2015 р. Донецький аеропорт став ще одним символом мужності українських воїнів.
Під час війни відродилися самоповага, кращі героїчні військові традиції українського народу та готовність людей усіляко підтримувати свою країну: особистою збройною участю, волонтерською працею, грішми, майном. Так абоненти трьох найбільших операторів мобільного зв’язку Київстар МТС та Life:) за п’ять днів з початку акції «Підтримай Українську армію» сукупно переказали понад 12,6 млн. грн. На короткий номер «565» надійшло понад 2,5 млн. SMS та дзвінків.
Волонтерський рух для допомоги армії та постраждалим цивільним досяг в Україні небувалих для сучасної Європи розмірів. Навіть діти надсилали захисникам Вітчизни заощаджені чи наколядовані гроші та свої малюнки.
Стійкість і мужність української армії, інших силових структур та підтримка армії з боку українського народу стали основними чинниками, які, поряд із тиском Заходу, змушували Росію йти на «заморожування» агресії.
Всупереч ворожим підступам і пропаганді в Україні зміцнилася національна єдність. У питаннях захисту країни не існувало залежності від мови чи релігії. Попри жертви та економічні проблеми багато людей усвідомили цінність власної держави й армії для захисту життя.
Мужній опір українців змусив розвинуті країни світу нарощувати міжнародний тиск на Росію, унаслідок чого вже за півроку російська економіка увійшла у глибоку кризу. У Європі та світі почалося усвідомлення загрози світовому порядку від російської агресії, важливість міжнародної солідарності з Україною в її боротьбі за незалежність. Українці своєю кров’ю платили за європейські цінності свободи.
Висновок
Таким чином, війна, яку Росія розпочала проти України, перетворилась для останньої на справжню війну за незалежність. Незважаючи на переважаючий людський та технічний ресурс агресора, захисники України мужньо продовжують захищати незалежність нашої держави. Загроза втрати своєї державності консолідувала українське суспільство, яке, незважаючи на мову спілкування чи регіон проживання, об’єдналось, аби дати відсіч агресору та відстояти своє право на вільне життя.
ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати параграф 27.
2. Використовуючи допоміжні ресурси (пресу, Інтернет) скласти презентацію: Російсько-українська війна в ХХІ ст.
Урок 22.04.2020 року.
Урок перший.15.04.2020 року.
Тема: Євромайдан. Революція Гідності 2013-2014 років.
План.
1. Євромайдан.
2. Революція Гідності.
3. Петро Порошенко.
4. Наслідки Революції Гідності.
Завдання: Опрацювати параграф 26. Виписати в зошит наслідки Революції Гідності.
Практичне заняття
Інтеграція України в європейський та світовий економічний простір: виклики й відповіді
(Робота виконується в зошиті, фото надсилаємо по вайберу на тел 0668454968)
Знання, необхідні для виконання практичного заняття
Інтеграція (від латин. integratio — поповнення, відновлення) — об’єднання в єдине ціле яких-небудь частин або елементів у процесі розвитку.
Інтеграція економічна — процес зближення, посилення взаємозв’язку, об’єднання економік ряду країн, їхня співпраця.
Дослідники визначають два шляхи інтеграції України в європейський та світовий економічний простір. Перший — входження до складу чинних міжнародних (глобальних) організацій. Другий — налагодження двосторонніх відносин з окремими державами, сусідніми регіонами. Серед географічних напрямів економічної інтеграції природно виокремлюють азіатський, американський, африканський, східно-європейський, західноєвропейський вектори.
Українців не мають лякати значні відмінності із західним світом, від якого нас по-насильницьки відокремила Російська імперія понад 300 років тому (відлік ведемо від поразки під Полтавою). Як засвідчує історичний досвід, інтеграційні процеси швидше відбуваються між країнами не лише через їхню якомога більшу подібність. Для зближення потрібні і якісні відмінності. Саме вони сприяють взаємному доповненню. Подібні не потребують продукції одна одної.
Завдання для виконання практичної роботи
1. Заповніть у зошитах таблицю, з’ясувавши час вступу до організації України.
Назва організації,
членом якої є Україна
|
Час створення,
штаб-квартира
|
Час вступу до організації України
|
ООН — Організація Об’єднаних Націй
|
1945 р., Нью-Йорк
|
ГУАМ — Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова
|
1997 р., Київ
| |
ОЧЕС — Організація чорноморського економічного співробітництва
|
1999 р., Стамбул
| |
ОБСЄ — Організація з безпеки та співробітництва в Європі
|
1995 р., Відень
| |
Рада Європи
|
1949 р., Страсбург
| |
СОТ — Світова організація торгівлі
|
1995 р., Женева
| |
Організації, з якими співпрацює Україна чи є асоційованим членом
| ||
ЄС — Європейський Союз
|
1992 р., Брюссель
| |
НАТО — Організація Північноатлантичного договору
|
1949 р., Брюссель
| |
2. Визначте чинники, які загрожують Україні перетворенням на сировинний додаток до розвинених західних економік.
3. Визначте, який різновид інтеграції відображають уривки з документів.
— Хто приймає рішення про направлення підрозділів ЗСУ до інших держав?
— Як гілки влади України контролюватимуть одна одну в цих рішеннях?
— Чому багато років особливого партнерства України й НАТО та положення наведеного документа не стали перешкодою для агресії РФ проти України?
Уривок із Закону України «Про порядок направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав» від 02. 03. 2000 р.
«Стаття 7. Прийняття рішень щодо направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав
Рішення про направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав приймає Президент України з одночасним поданням до Верховної Ради України законопроекту про схвалення такого рішення (...).
Рішення Президента України про направлення підрозділів Збройних сил України до інших держав підлягає схваленню Верховною Радою України відповідно до пункту 23 статті 85 Конституції України...».
Уривок з Декларації про доповнення Хартії про особливе партнерство між Організацією Північноатлантичного договору та Україною, підписаної 9 липня 1997 р. (21 серпня 2009 р.)
«Організація Північноатлантичного договору (НАТО) та Україна, що іменуються надалі НАТО та Україна (...)
— нагадуючи, що взаємовигідні відносини між НАТО та Україною за минулі дванадцять років особливого партнерства зробили та робитимуть у майбутньому свій внесок у забезпечення регіональної та євроатлантичної безпеки; (...)
Вносять до Хартії про особливе партнерство доповнення, відповідно до яких Комісія НАТО-Україна відіграватиме провідну роль у (...):
— сприянні зусиллям України, спрямованим на продовження політичних, економічних та оборонних реформ у контексті її євроатлантичних прагнень, метою яких є членство в НАТО, концентруючи увагу на ключових демократичних та інституційних перетвореннях.
На додаток до передбачених Хартією регулярних зустрічей для проведення консультацій та розвитку співробітництва Комісія НАТО-Україна скликатиметься на вимогу України... якщо Україна відчуватиме пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності чи безпеці».
4. Ознайомтеся з коротким змістом і назвами розділів Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Використовуючи матеріал Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, визначте, які питання регулює угода в контексті «Політичної асоціації» і «Економічної інтеграції».
У преамбулі та Розділі І «Загальні цілі та принципи» ідеться про засади, на яких заснована асоціація. Це передусім забезпечення прав і визначальних свобод людини, а також повага до принципу верховенства права, дотримання принципів суверенітету й територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності. Вагому роль відіграють принципи вільної ринкової економіки.
Розділ II «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ і політичної безпеки» підпорядковані питанням співробітництва з метою поширення регіональної стабільності, зміцнення миру та міжнародного правосуддя, спільної (конвергентної) політики безпеки й оборони, попередження конфліктів, боротьби з тероризмом, контролю над озброєнням, нерозповсюдження нових видів смертоносної зброї та роззброєння.
Розділ III «Юстиція, свобода і безпека». Він ще раз утверджує принципи верховенства права, гарантування правосуддя, незалежності й неупередженості судової системи. Розділ передбачає співпрацю членів ЄС у боротьбі з «відмиванням» грошей, фінансуванням тероризму, поширенням наркотиків, організованою злочинністю.
У розділі IV «Торгівля й питання, пов’язані з торгівлею» ідеться про створення «поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі». Цей розділ становить 2/3 від обсягу основної частини Угоди. Він передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів і до певної міри — руху робочої сили, а також механізми врегулювання можливих суперечок.
Розділ V «Економічне та секторальне співробітництво» має на меті узгодження економічної політики в галузях енергетики, транспорту, екології, промисловості, сільського господарства, оподаткування, освоєння космосу, охорони здоров’я, культури, освіти тощо.
Розділ VI «Фінансове співробітництво» окреслює механізми отримання Україною фінансової допомоги від ЄС, поглиблення спільної боротьби з шахрайством, корупцією тощо.
Розділ VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» містить питання введення Угоди в дію, здійснення моніторингу (нагляду) за її реалізацією. Передбачено також можливість всебічного перегляду Угоди після 5 років набуття нею чинності.
Урок другий. 15.04.2020 року
Контрольна робота з історії України з теми «Становлення Ураїни як незалежної держави"
(Робота виконується в зошиті, фото надсилаємо по вайберу на тел 0668454968)
1. Державна незалежність України була законодавчо закріплена:
а) Декларацією "Про державний суверенітет України" (липень 1990 р.);
б) Актом проголошення незалежності України (серпень 1991 р.);
в) Конституцією України (червень 1996 р.)
г) Законом «Про державний кордон України».
2. В якому році Верховна Рада ухвалила закон про запровадження посади Президента України?
а) 1991 б) 1995 в) 1992 г)1994
3. Хто з Президентів незалежної України обирався на цю посаду двічі?
а) Л. Кравчук
б) Л. Кучма
в) В. Ющенко
г) В. Янукович
4. Вкажіть дату запровадження в обіг гривні.
а) вересень 1995 б) жовтень 1996 в) вересень 1996 г) січень 1992
5.Коли вибори до Верховної Ради вперше проводилися за мажоритарною системою?
а)1994 р б)1998 р в) 2002 р г) 2006 р
6. Україна стала членом Ради Європи:
А) 1992 р.; Б) 1993 р.; В 1995 р.; Г 2001 р.
7. Коли Верховна Рада затвердила синьо-жовтий прапор Державним прапором України?
А) січень 1990 р.; Б) січень 1991 р.; В) січень 1992 р.; Г) грудень 1993 р..
8. Прочитайте факти біографії історичного діяча й укажіть його.
«Народився в 1934 р. на Рівненщині. Політик і державний діяч. Закінчив економічний факультет Київського університету. Працював в апараті ЦК КПУ, секретарем, другим секретарем ЦК КПУ. У 1990-1991 р. – Голова Верховної Ради, 1991-1994 рр. – Президент України. Згодом народний депутат кількох скликань».
А) В.Ющенко; Б) В.Янукович; В) Л.Кучма; Г) Л.Кравчук
9. Установіть відповідність між термінами і явищами життя суспільства:
1. У 2002 р. за кордоном працювало 7,5 млн. українців
2. У 1992р. був прийнятий закон «Про приватизацію державних підприємств»
3. Стрімке зростання цін на енергоносії (за 1992 р. у 300 разів)
4. На 1 січня 2005 р. кількість населення в Україні порівняно з 2001 р. скоротилося на 1 млн. 272 тис.
а) депопуляція
б) приховане безробіття
в) трудова еміграція
г) гіперінфляція
д) роздержавлення економіки
10. Установіть хронологічну послідовність, указавши дати подій.
А Затвердження Верховною Радою України державної символіки України: Гімну, Прапора, Герба
Б Прийняття Декларації про державний суверенітет України
В Схвалення Конституції України
Г Перші вибори до Верховної Ради України за часів незалежності
11. Установіть хронологічну послідовність, указавши дати подій:
а) Обрання Януковича Президентом України;
б) Початок президентства В. Ющенка;
в) Помаранчева революція;
г) Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ)
12. Поясніть зміст понять «інфляція», «корупція»,«гібридна війна», «приватизація», «реприватизація».
Завдання на 08.04.2020. (готуємось до ЗНО)
Комментариев нет:
Отправить комментарий