Всесвітня історія 11 клас.

20.05.2020 року
Підсумкова контроль на робота з всесвітньої історії           11 клас.
 (виконуємо в зошитах, фото скидаємо по вайберу 0668454968)

І рівень (0.5 б.)
1. Дати відповідь «так» чи «ні»:
   А) «Політика «тетчеризму» передбачала проведення економічних реформ у Німеччині».   
   Б) «На початку 90-х років ХХ ст. США розпочали війну проти Іраку».                                         

2. Дати відповідь «так» чи «ні»:
   А) «У середині 60-х років ХХ ст. припинила своє існування Британська імперія».                 
   Б) «Доктрина Монро передбачала включення Квебеку до складу США».                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

3. Яка із нижче вказаних країн запропонувала допомогу країнам Європи для відбудови їх економіки за планом Маршалла?
     А) СРСР
     Б) Велика Британія
     В) Франція
     Г) США

4. Створення Європейського союзу було розпочато у:
    А) 1945 році                                   
    Б) 1949 році
    В) 1957 році                                   
    Г) 1992 році

5. Політика «тетчеризму» передбачала:
    А) збільшення державних витрат, підтримка державної власності та орієнтація на клас найбідніших
    Б) зменшення державних витрат, підтримка приватної власності та орієнтація на середній клас
    В) зменшення державного втручання у господарські та соціальні справи
    Г) зменшення воєнних витрат і зменшення державної заборгованості

6. Однією з головних зовнішньополітичних світових подій середини 80-х років ХХ ст. стало:
   А) об’єднання ФРН та НДР
   Б) війна США в Іраку
   В) зовнішньополітичне зближення США та СРСР, пом’якшення “холодної війни»
   Г) створення ЄЕС

ІІ рівень (0-2 б.)
7. Встановити хронологію подій:
  А) початок президентства Р.Рейгана             
  Б) підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄЕС                                           
  В) угода про створення НАТО                     
  Г) створення ООН                                         

ІІІ рівень (0-2 б.)
8. Встановіть відповідність між поняттями та їх визначеннями:
(поняття)
1 міжнародні санкції
2 євроінтеграція
3 політична криза
4 демілітаризація
(визначення)
А криза системи державного управління, яка виникає через протиріччя між політичними силами

Б скорочення армії країни, зброї або військової техніки з узгодженим мінімумом

В колективні або односторонні примусові заходи, які застосовуються одними державами чи міжнародними організаціями до інших, що порушили норми міжнародного права

Г це процес політичної, юридичної, економічної  інтеграції європейських держав

Д повне або часткове відшкодування державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу


9. Дати коротку характеристику зовнішньої політики Європейського Союзу наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.:
________________________________________________________
ІV рівень (0-3 б.)

10. Яку загрозу становить міжнародний тероризм і як йому протистоять країни світу?

13.05.2020 року.

Урок узагальнення і контролю знань   « Повсякденне життя і культура».

  (виконуємо в зошитах, фото скидаємо по вайберу 0668454968)
 
Тестові завдання

1 Коли відбувся перший політ людини у Космос?
А.)  12 квітня 1967 р
Б.)  12 квітня1963 р.
В.)  12 квітня 1960 р.
Г. ) 12 квітня 1961 р.

2 Як називається докорінне, якісне перетворення виробничих сил на основі перетворення науки у головний фактор розвитку суспільства, безпосередню виробничу силу?
А.)  НДР
Б.)  НТР
В.) НТРА
Г.)  НК

3 Найбільшим досягненням І етапу НТР (поч. 50-х рр. ХХ ст.) є відкриття:
А.) атомної бомби
Б.) Інтернету
В.) комп’ютерів 5-го покоління
Г.)  лазеру

4 В якій країні вперше винайдено транзистор?
А.) Китай
Б.)  США
В.)  СРСР
Г.)  Україна

5 Назвіть основоположника теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства?
А.)  Р. Нойс
Б.)  Дж.Гленн
В.)  Д. Белл.
Г.)  Ю.Денісюк

6 Для індустріального суспільства є характерним:
А.)  Переважання сфери послуг над сферою виробництва
Б.)  НТР
В.)  Створення й використання новітніх технологій
Г. ) Домінування великого машинного виробництва

7 Хто здійснив перший орбітальний політ навколо Землі?
А.)  Шелдон
Б.)  Н. Амстронг
В.) Ю. Гагарін
Г.)  Попов

8 Для постіндустріального суспільства є характерним:
А.)  створення й використання новітніх технологій;
Б.)  боротьба за джерела сировини, енергії, ринки збуту товарів
В.)  домінування великого машинного виробництва
Г.)  наявність маси найманих робітників, які працюють на підприємствах

9 Найбільшим досягненням ІV етапу НТР (кін. ХХ – поч.ХХІ ст.) є відкриття:
А.)  атомного реактора
Б.)  використання Інтернету
В.)  транзистора
Г. ) пеніциліну

10 Назвіть основоположника теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства?
А.)  Р. Нойс
Б.)  Г. Кан
В. ) Дж.Гленн
Г.) Ю.Денісюк

11 Хто вперше здійснив пересадку людського серця?
А.) К. Бернард
Б.)  Ф. Крік
В.)  М. Амосов
Г. ) Д. Уотсон

12 Як називається докорінне, якісне перетворення виробничих сил на основі перетворення науки у головний фактор розвитку суспільства, безпосередню виробничу силу?
А.)  НДР
Б.)  НК
В.)  НТРА

Г.)  НТР

Урок 06.05.2020 року.
Тема: Основні тенденції і течії розвитку літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, музики, театру, кіно та спорту.
План.
1. Основні тенденції й напрямки в розвитку літератури у другій половині XX - на початку XXI ст.
2. Основні течії в образотворчому мистецтві.
3. Музика.
4. Театр і кіно.
5. Архітектура.
6. Спорт.

1. Основні тенденції й напрямки в розвитку літератури у другій половині XX - на початку XXI ст. На розвиток повоєнної літератури великий вплив справили війна з її трагічними наслідками для людської цивілізації, розгром нацизму, «холодна війна», ядерна небезпека, глобальні проблеми, що постали перед людством, і - насамперед - проблема місця й ролі людини в новому постіндустріальному суспільстві.

Основними течіями в літературі другої половини XX ст. були реалізм і модернізм. Суспільно-політичне піднесення перших повоєнних років привело до посилення реалістичних традицій у літературі. Реалістична література, позначена психологізмом, морально-етичною проблематикою, усвідомленням антагонізмів сучасної цивілізації, посіла пріоритетне місце після війни.

До реалістичного зображення життя тяжіло багато видатних письменників Франції: М. Дрюон (трилогія «Кінець людей», 1954 р.), Ерве Базен («Родина Резо», 1948-1972 рр.), Ф. Ерріа («Родина Буссардель», 1957 р.). Значне місце в післявоєнній літературі Франції посідає творчий доробок Луї Арагона. У поетичній збірці «Знову ніж у серце» він засудив мілітаризм. У 1950-х рр. створив дві прекрасні поеми «Очі і пам’ять» і «Незакінчений роман» - про любов, війну і мир, про себе та свої шляхи в мистецтві, про долю свого часу.

• Г. Маркес

Дуже популярними письменниками Великої Британії у другій половині XX ст. були Джон Бойнтон Прістлі (роман «Ця стара країна»), Грехем Грін («Тихий американець», «Комедіанти») і Чарльз Сноу («Коридори влади», «Пора надій»), які порушували у своїх творах соціально-політичні та морально-психологічні проблеми. Важливе місце в літературі реалістичного напряму посідають письменники США: Вільям Фолкнер, Джон Стейнбек.

Особливим явищем став «міфологічний реалізм», представником якого є латиноамериканський письменник Габріель Гарсіа Маркес. Він міфологізовано зображував у своїх творах реальні диктаторські режими останніх десятиріч у країнах Латинської Америки. У романах «Сто років самотності», «Осінь патріарха» письменник сатирично зобразив три різні іпостасі диктатора і його влади.

Центральне місце в модернізмі цього періоду посідає екзистенціалізм, що вийшов за межі суворої реальності і став світовідчуттям, нерідко надзвичайно життєвим, емоційним. Найяскравіші представники цього напряму: Жан-Поль Сартр, Альбер Камю, Сімона де Бовуар (Франція); Айріс Мердок і К. Вілсон (Англія); Н. Мейлер (США).

Та найбільшою популярністю в повоєнні роки користувалися жанри масової культури, зокрема детектив і фантастика. Детектив багатьом дає змогу позбутися втоми від переповнених вулиць, гуркоту автомобілів, одноманітної виробничої діяльності і труднощів життя. Письменники різних літературних напрямів випробовують себе в детективному жанрі. Справжніми королями детективу стали англійська письменниця Агата Крісті та французький письменник Жорж Сіменон.

В епоху бурхливого розвитку НТР важливе значення має розвиток такого напряму в літературі, як наукова фантастика. Яскравими представниками цього напряму стали А. Азимов, А. Кларк, Р. Шеклі, П. Андерсон, Ф. Корсак, Р.-Д. Бредбері, якого називають моралістом XX ст. у фантастиці.

Отже, літературний процес другої половини XX ст. вирізнявся великим різноманіттям течій і стилів, багатобарвністю письменницьких пошуків, глибиною та значущістю порушених тем, значним впливом на життя суспільства.

Своєрідним феноменом кінця XX - початку XXI ст. став бум масової «літератури факту» - сенсаційно-історичної та псевдобіографічної публіцистики, присвяченої спекулятивним «дослідженням» явищ історії або культури та запрограмованим на скандал «життєписам» більш-менш визначних осіб. Для творів такого типу характерні, як правило, украй довільне поводження з фактами, тенденційність, перекручування і навіть вигадування подій, що не мають нічого спільного з дійсністю.

2. Основні течії в образотворчому мистецтві. З-поміж усієї строкатості й розмаїтості течій у повоєнному мистецтві вирізняються дві основні: соціальний реалізм та абстракціонізм. Соціальний реалізм об’єднав художників, які вбачали зміст мистецтва в його зв’язку з дійсністю, у суспільних діях, служінні цій меті засобами художньої творчості. Своєю чергою, до абстракціонізму тяжіли художники, які віддавали перевагу формам, фарбам, кольору.

Художники реалістичного напряму прагнули максимальної узагальненості образів своїх картин. Вони переходили в образи-символи, зображали не особистість, якій притаманні окремі якості, а масового героя; велику увагу приділяли кольору, який ніс і змістове, і емоційне навантаження.

Розквіт італійського неореалізму припав на середину 1950-х рр. Ренато Гуттузо намалював твори: «Захоплення пусток батраками в Сицилії», «Битва біля мосту Амміральйо», які стали класикою цього напрямку. Андре Фужерон зі своїм реалістичним полотном «Слава Андре Ульє» і Борис Тислицький із серією графічних портретів в’язнів Бухенвальда репрезентували французький неореалізм. Всесвітньої популярності набула робота японських майстрів Маруки Іри і Маруки Поамо «Страхіття Хіросіми». Автори з величезною художньою переконливістю зобразили трагічну картину загибелі жителів міста від атомного вибуху. Любов’ю до природи пронизані твори відомої української художниці Т. Яблонської.

Течію повоєнного абстракціонізму можна поділити на три великі групи. Перша з них - абстрактний експресіонізм. Засновником його став американець Джексон Поллок. Він запропонував термін «дрипінг» - розбризкування фарб на полотнині без використання пензля, за допомогою інших предметів. У цьому мистецтві наголос робиться на самій дії, процесі створення картини. Інший представник цього напрямку, Жорж Матьє, супроводжував свої творчі сеанси в присутності публіки маскарадними переодяганнями і музикою. Друга група абстракціоністів тяжіє до деякої загадковості, автори вкривають свої полотна беззмістовними знаками. Третю групу складають послідовники технізованого, абстрактно-геометричного мистецтва - вони створюють геометричні декоративні композиції.

• Картина Т. Яблонської «Ранок»

• Картина С. Далі «Жираф»

Наприкінці 1950-х - на початку 1960-х рр. у світовому мистецтві виникли нові стилі - поп-арт (популярне мистецтво) та оп-арт (оптичне мистецтво). Характерною рисою поп-арту створення різноманітних композицій, часто абстрактних, із цілком реальних предметів побуту, зокрема сільськогосподарських знарядь, шматків труб, частин автомобілів тощо. Стиль поп-арту виник у США. Його засновниками були Р. Раушенбах і Дж. Джонс.

Оп-арт - це ефект кольору і світла, пропущених крізь оптичні прилади на складні геометричні конструкції. На повну силу цей напрямок продемонстрував себе на виставці «Чуйне око» у Нью-Йорку, у якій брали участь 75 художників із 10 країн.

У повоєнні роки продовжував розвиватися сюрреалізм, в основі якого лежить переконання, що мистецтво покликане зображати насамперед не навколишню дійсність, а власний духовний світ художника, стан його душі. Найяскравішим представником цього напрямку став іспанець Сальвадор Далі. Його найвідоміші картини повоєнного періоду - «Три сфінкси Бікіні», «Атомний Нерон», «Атомна Леда», «Атомістичний хрест».

Найвідоміший французький художник, іспанець за походженням Пабло Пікассо, з ім’ям якого пов’язана ціла епоха в сучасному живописі, активно працював і в повоєнні роки. У той час у творчості Пікассо переважали ідеї любові до життя й добра, ненависті до війни, властиві більшості художників його покоління. Його найвідоміші твори - статуя «Людина з ягням» і малюнки голуба миру, над якими Пікассо працював починаючи з 1942 р., - втілюють ідеали добра і миру. Апогеєм творчості майстра на антивоєнну тему став розпис храму Миру у Валлорисі, де на протилежних стінах невеликої капели було створено дві фрески «Війна» і «Мир».

З 1970-х рр. розпочалася нова епоха у світовому мистецтві, яку називають постмодернізмом. Ця епоха ознаменувалася прагненням мистецтва повернутися до реального світу. Водночас реалізм, який десятиліттями зазнавав гоніння, знову привернув до себе жвавий інтерес. Особливе місце в цьому процесі посідає гіперреалізм (або фотореалізм) - живопис, що буквально імітує реальні сцени і предмети з фотографічною точністю. Ця течія виникла у США і набула поширення в інших країнах.

3. Музика. Для музики більшою мірою, ніж для інших видів мистецтва, характерний поділ на «елітарну» і «масову». Головною відмінною рисою «масової культури» порівняно з «елітарною» (що орієнтується на смаки обраної публіки) є свідома ставка на середнього масового споживача.

Основними напрямами «масової» музики стали рок-музика і джаз. У 1954 р. уперше пролунала пісенька Білля Хейлі «Rock around clock», яка дала назву новому музичному стилю рок-н-рол. Того ж року вийшла перша платівка майбутнього короля рок-н-ролу Елвіса Преслі, для творчості якого були характерними прості, позбавлені змісту солодкі мелодії та інтимний характер виконання.

У 1960-ті рр. з’явилися легендарні гурти «Бітлз» і «Ролінг Стоунз». «Бітлз» оспівували любов, протестували проти війни у В’єтнамі, вимагали повернення Ірландії ірландцям, збирали гроші для жителів Бангладеш. Прикладами політизованого року були їхні пісні «Дамо світу шанс», «Не хочу бути солдатом», «Скажи мені хоч трохи правди» та ін.

• Гурт «Бітпз»

Різко аполітичний, бунтарський, «непристойний» напрямок символізував гурт «Ролінг Стоунз», що, на їхню думку, було протестом проти обивательської буржуазної культури. Вершиною цього етапу розвитку року стала широко відома в 1960-ті рр. рок-опера «Ісус Христос - суперзірка» (музика Ендрю Веббера). Дія рок-опери охоплює останні шість днів життя Ісуса, але в тексті говориться й про його минуле. Ідеї, закладені у творі та оформлені сучасними, зрозумілими молодим людям 1960-х рр. засобами, зробили твір надзвичайно привабливим.

У рок-музиці розвивались і розвиваються інші напрямки: панк-рок, брейк, рок-метал, хард-рок та ін.

Найвідомішими естрадними співаками в 1970-1980-х рр. були Мірей Матье, Шарль Азнавур, Патрісія Каас, ансамбль «Абба».

У наступні десятиріччя суперзірками естради були Майкл Джексон, Мадонна, Принц, Стінг, Леді Гага, ансамбль «Спайс Гьорлз» та деякі інші.

Джаз став фаховим мистецтвом. До кращих зразків мюзиклу 1950-х рр. належать популярні твори «Звуки музики» Роджерса, «Моя чарівна леді» Ф. Лоу, «Вестсайдська історія» Л. Бернстайна.

Надзвичайно відомими були й «серйозні» музиканти: композитори Родіон Щедрін, Альфред Шнітке, піаністи Ван Кліберн, Святослав Ріхтер, віолончеліст Ростислав Ростропович, скрипаль Давид Ойстрах. Вони перемагали на престижних музичних конкурсах, збирали тисячні зали на свої концерти.

Всесвітню славу мали й оперні співаки: Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Монсеррат Кабалье, Хосе Каррерас, Галина Вишневська, Анатолій Солов’яненко та деякі інші.

4. Театр і кіно. У повоєнні роки театральне мистецтво переживало не кращі часи, тому що увагу глядача притягав більш доступний і видовищний кінематограф, а потім і телебачення. За цих умов для повернення глядачів у театральні зали величезну роботу було здійснено драматургами і театральними режисерами, які підносили проблеми цінності внутрішнього світу людини, його неповторності, відповідальності кожного за те добро і зло, яке він учинив.

У США, наприклад, виникла суто американська традиція організації театральної школи. Найвідоміший американський драматург Юджин О’Ніл визначив шляхи розвитку театру на десятиріччя. У його п’єсах «Продавець льоду прийде», «Довга подорож у ніч», «Місяць для пасинків долі» створено картину абсурдності і глибокої ганебності людських відносин. Ці твори проклали дорогу для сприйняття публікою таких складних драматургів, як Теннесі Вільямс і Артур Міллер. У п’єсах Вільямса «Скляний звіринець», «Трамвай бажання», «Орфей спускається в пекло» та інших світ людських відносин постає в усій своїй трагічності й проблемності. П’єси Вільямса було перекладено багатьма мовами, вони з успіхом ставились на сценах найбільш престижних театрів світу.

У роботах А. Міллера «Смерть комівояжера», «Вид з мосту», «Після гріхопадіння» теж підносяться проблеми внутрішнього світу особистості, людських взаємин, відповідальності людини за свої вчинки.

У другій половині XX сторіччя дедалі частіше театр поділяють на «масовий» і «елітарний».

Театр так само залишається ареною сміливих, несподіваних експериментів, що змінюють наше уявлення про театр як про дійство, де актор і глядач розділені сценою. Велике значення надається видовищності дії, костюмам і декораціям, та водночас існує театр без декорацій, без гриму і костюма, традиційних атрибутів театру. Дедалі активніше здійснюється синтез мистецтв, що так яскраво заявив про себе у стилі модерн початку сторіччя, а згодом і в кінематографі. Виникають нові типи театру і нові жанри, їх мішанина («жанрові міксти») - трагікомедія, п’єса-дійство, сатирична комедія, опера-балет, політичний театр, театр одного актора, театр абсурду, відроджується вуличний театр. Загострюється інтерес до інтерпретації форм старого театру. Так, оновлюється життя грецької трагедії і французького класичного театру, італійської комедії масок і середньовічної містерії.

Одним з дивовижних напрямів сучасного театру є вуличний театр (відомі, приміром, такі трупи: «Лицедеї», інтернаціональний театр «Футсбарн», «Компані дю Азар», іспанський бродячий цирк «Периллос». Вуличний театр відважується ставити все: від середньовічного фарсу до складної сучасної психологічної драми. Цікаво, що глядач, вийшовши на вулицю, опиняється втягненим у заповнений грою простір! Для акторів вуличного театру весь світ - театр у повному сенсі слова. Так, в одному зі спектаклів у Копенгагені наприкінці на березі моря з’явилася трищоглова справжня шхуна і забрала всіх учасників на свій борт.

Трупа «Космос полів» (Франція) виступає на залізничних платформах. Костюми створюються найчастіше із зовсім випадкових матеріалів, використовується багато реквізиту: пух, кулі, м’ячі, вудки, шоломи - словом, усе, що можливо. Обов’язкові ляльки й маски. Використовуються вода і вогонь (для прикладу, гра вогників полум’я на сковорідці, що несе актор і ритмічно стукає знизу), світло і звук - глядачів активно обливають зі шлангів тощо. У цьому театрі будь-який глядач може стати актором, і навпаки.

Театр абсурду (інша назва «театр парадокса») - напрям у драматургії й театрі 1950-60-х років, що об’єднав драматургів Ежена Іонеско, Семюеля Беккета та інших авторів. Персонажі Іонеско, приміром, не розмовляють, а імітують, грубо пародіюють жаргон. Залишаються тільки вигуки, прокльони. Зруйновано мову, а це означає, що руйнується й мислення людини. Герої можуть перетворитися на будь-кого, людина зовсім не є чимось закінченим і цілісним.

Кіно другої половини XX ст. розвивалося в руслі основних художніх напрямків цього часу, але кожний національний кінематограф мав свої особливості. З іменами Р. Росселіні, Л. Вісконті, А. Антоніоні, Ф. Фелліні пов’язаний розквіт філософського, поетичного кінематографа - дослідження психологічних і соціальних мотивів поведінки сучасної людини (фільми «Дорога», «Солдатське життя», «Хроніка одного кохання», «Крик»).

Наприкінці 1960-х рр. почали формуватися головні жанри політичного кіно, яке в Італії сягнуло вершин у першій половині 1970-х рр. Фільми «Зізнання комісара поліції прокуророві республіки», «Сто днів у Палермо» та інші і сьогодні виглядають актуальними.

Французьке кіномистецтво є одним із найповажніших у світі. Сучасні риси французького кіно сформувалися після Другої світової війни - це виняткова витонченість гри акторів, психологізм подій, увага до найменших деталей, тісний синтез із музикою, драматизм сюжетів плюс своєрідна французька пікантність, майстерність операторів, що створює художню красу зйомок. І в усьому почуття міри і стилю. З-поміж французьких режисерів найвідоміші Жан-Люк Годар, Люк Бессон, Жан-П’єр Жене, Франсуа Озон та інші. Популярні актори - Жан Рено, Ален Делон, Жан-Поль Бельмондо, П’єр Рішар, Одрі Тоту, Софі Марсо, Крістіан Клав’є, Матьє Кассовітц і багато інших. У Франції в 1970-ті рр. зняв свої кращі сатиричні стрічки знаний метр сюрреалізму в кіно іспанець Л. Бунюель («Цей невизначений об’єкт бажання», «Привид свободи»). У французькому кіно режисери надають музиці значення нарівні із сюжетом. Адже без неї навіть найкращі сцени стануть безликими й нудними. Зокрема музика відіграє провідну роль у знаменитих фільмах «Шербурзькі парасольки» та «Чоловік і жінка».

Американське кіно, центром виробництва якого є Голлівуд, значною мірою було комерціалізовано. Режисери знімали фільми, які подобались глядачам і мали гарні касові збори. Це в переважній більшості бойовики, мелодрами, пізніше фільми жахів, трилери, фентезі. Водночас у Голлівуді працювало багато видатних режисерів, які піднімали в своїх картинах соціально болючі та соціально значимі теми. Зокрема Стівен Спілберг, Джеймс Кемерон, Стенлі Кубрик, Олівер Стоун.

Українське кіно, як і кіно в усьому світі, розвивалося у напрямах ігрового, неігрового та анімаційного. Самобутнім і неповторним явищем українського кінематографа є поетичне кіно. Воно народилося в 1960-х роках минулого століття і засвідчило розвиток власної кіномови, що ґрунтується на можливостях мистецтва не словесного, а саме візуального. Маніфестуючи національну своєрідність, митці в національних формах намагалися осягнути істинність людської долі, трагедій, страждань, мрій і радості в найскладніших поворотах життя. До поетичного кіно належать фільми: «Тіні забутих предків» (реж. Сергій Параджанов); «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою» (реж. Юрій Іллєнко); «Вірність» (реж. Петро Тодоровський); «Камінний хрест» (реж. Леонід Осика); «Довгі проводи» (реж. Кіра Муратова) та ін.

До 50-річного ювілею кіно на Всесвітній виставці у Брюсселі 1958 р. критиками 134 країн світу було визначено 12 кращих фільмів усіх часів і народів, серед яких був і український фільм «Земля» Олександра Довженка.

Індійська кіноіндустрія є найбільшою у світі, а її головний кінематографічний майданчик міститься в Болівуді в мегаполісі Мумбаї. Болівуд - найбільша кінофабрика світу: за рік тисяча фільмів і три з половиною мільярди проданих квитків (Голлівуд відстає на один мільярд). Індійське кіно має величезну кількість своїх шанувальників у всьому світі. Сюжети фільмів побудовано на коханні, ненависті, злочинах, помсті, у них завжди перемагають істина, любов і краса. Це світ надії, яскравих кольорів, позитиву, невинності та казок. У фільмах поєднано комічні, романтичні, драматичні сцени та елементи «болівудського вестерну». І, звичайно, відмітна риса індійського кіномистецтва - це багато пісень і національних танців, завдяки яким практично кожен фільм можна зарахувати до жанру мюзиклу. Артисти зазвичай багато танцюють і виконують велику кількість вокальних номерів (пісні співають актори чи здебільшого професійні співаки). У рекламних цілях саундтреки до фільмів випускають заздалегідь, і вони часто стають самодостатнім продуктом. Це символізує, що фільм буде приречений на успіх і, швидше за все, це буде «болівудський блокбастер».

Інший погляд на світ, інші ракурси, ритми й динаміку відкриває західному глядачеві азійський кінематограф, перш за все кінематограф Японії, Китаю, Кореї, Гонконгу та ін., який зараз переживає справжній бум. В азійських фільмах простежується одна спільна властивість: вони просякнуті національною культурою і самобутністю, які є джерелом натхнення сюжетів, а все запозичене переробляється і подається через призму місцевих звичаїв і традицій.

Зокрема, один з найвідоміших китайських фільмів, дивна казка про Тигра і Дракона («Тигр, що крадеться, Дракон, який зачаївся», реж. Енг Лі), знята в жанрі китайського бойового фентезі з усіма характерними «прийомами» - майстрами кунг-фу, які літають, витончено поставленими сценами битв, - прекрасно розкрив екзотичні особливості китайської поетики. Цей фільм наробив багато галасу в кінематографічному світі: отримав безліч кінонагород, зокрема чотири «Оскари», і став дуже успішним комерційним проектом, касові збори якого сягнули понад 100 млн доларів.

Японське кіномистецтво нині представлено в світі мультфільмами, зробленими в стилі аніме. Цей вид кінематографа «заразив» своєю фантастичністю все сучасне молоде покоління.

За останні десятиріччя XX століття світове кіно не втрачало творчого потенціалу - про це засвідчили фільми Еміра Кустуриці, Кшиштофа Кесльовського, Такесі Кітано, Пітера Грінуея, Ларса фон Трієра, Педро Альмодовара. Деякі дослідники вважають, що в наші часи життя нових фільмів стає дедалі коротшим. Навіть нагороди на трьох найзнаменитіших МКФ - Канн, Венеції, Берліна - не додають їм ваги мистецького явища. Та й фільми переважно подібні між собою.

Крім того, телебачення активно перехоплює пальму першості у традиційного кінематографа, оскільки стало невід’ємною частиною побуту кожної родини. Герої телесеріалів, що розтягуються на довгі місяці й роки, сприймаються як гарні знайомі, за перипетіями життя яких глядачі стежать з увагою і співчуттям.

5. Архітектура. Функціоналізм став практично основним архітектурним напрямом кінця XX - початку XXI ст. Для нього характерний принцип, відповідно до якого архітектурну форму визначають функції, призначення будинку. Функціоналізм дав світу нові типи житлових будинків (коридорного типу, галерейного типу, з квартирами у двох рівнях) із покриттями, економічними квартирами з вмонтованим устаткуванням і зручним для трансформації інтер’єром. Принципи функціоналізму легко пристосовувалися до національних особливостей різних країн, що зробило цей напрям інтернаціональним. У більшості міст світу з’явилися нові будівлі громадського призначення, художній образ яких визначається як «скляний паралелепіпед», або «скляна призма», - тобто будинок, який складається з суворо геометричного металевого каркасу, заскленого з усіх боків. Ці будинки стали своєрідною візитівкою архітектури вже у 1950-1960-х рр. (наприклад, будинок ООН і 400-метровий Всесвітній торговельний центр у Нью-Йорку, готельні комплекси «Хілтон» і «Форум» у більшості європейських міст). Такі типові будинки зі скла та бетону першим запропонував світові американець Л. Міс ван дер Рое.

Ще одним напрямом в архітектурі повоєнного часу стала органічна архітектура, що пропагує зв’язок із природою, звернення до людської індивідуальності. Одним із прикладів органічної архітектури є будинок Сіднейської опери в столиці Австралії. Його архітектор, датчанин Иорг Утцон, пояснює, що був натхнений вітрилами яхт у порту Сіднея, а ще - храмовими спорудами майя та ацтеків у Мексиці.

Виник також стиль хай-тек (висока технологія), що полягає у створенні технічних конструкцій і багатоярусних галерей.

Найвидатніший архітектор XX ст. Ле Корбюзье прагнув зблизити та об’єднати сильні риси функціоналізму та органічної архітектури (житловий будинок у Марселі). У 1951 р. він дістав можливість здійснити свою мрію: побудувати ціле місто. Північний штат Пенджаб (Індія) втратив свою столицю після поділу держави 1947 р., і Ле Корбюзье було запропоновано спроектувати нову столицю Чандігарх. Було вирито велике штучне озеро, навколо якого проклали прогулянкову дорогу. Все місто засадили квітучими деревами. Чандігарх переділено на сектори - мікрорайони - широкими бульварами. Утім, критики вважають, що архітектор не врахував особливостей Індії, способу життя індусів.

• Ле Корбюзье

Ще один визначний архітектор-бразилець - Оскар Німейєр - теж дістав пропозицію збудувати місто. За його проектом у незайманих тропічних джунглях за три роки було збудовано нову столицю Бразиліа. 21 квітня 1960 р. відбулося офіційне відкриття міста. Сьогодні його нерідко називають одним із найкрасивіших міст планети.

З останніх десятиріч XX ст. поступового поширення в архітектурі почав набувати такий своєрідний стиль, як деконструктивізм, покликаний в образній формі відбивати складність сучасного світу з його моральними та екологічними проблемами.

Яскравими представниками цього напрямку є П. Айзенман і Д. Лібескінд, а кращими зразками деконструктивізму вважаються пожежна частина «Вітра» у Вайльам-Райні (Німеччина, архітектор З. Хадід, 1993 р.) та музей Гуггенхайма в Більбао (Іспанія, архітектор Ф. Гері, 1997 р.).

Отже, друга половина XX ст. характеризується кардинальними змінами не тільки в громадському житті, а й у розвитку культури. Нові естетичні принципи, нова стилістика, пластика, принципово нова організація художньої реальності - ось характерні ознаки розвитку мистецтва другої половини XX - початку XXI ст.

6. Спорт. Сучасний спорт як одна з форм соціального прояву фізичної культури є суспільно вагомим явищем, яке саморозвивається. В основі механізму самоорганізації цього соціального інституту лежить діяльність людей щодо задоволення як індивідуальних потреб у самовираженні, що досягається в ході змагальної діяльності, яка організується на основі їхньої тілесності, так і суспільних потреб у різноманітних видовищах.

До основних сучасних тенденцій розвитку спорту можна зарахувати:

• професіоналізацію;
• комерціалізацію;
• глобалізацію;
• виникнення нових видів спорту, структур та змагань;
• зростання спортивних досягнень;
• зростання ролі телебачення та мережі Інтернет.

Друга половина XX ст. характеризується бурхливим розвитком спортивного руху. З’являються нові види спорту: каное-поло, чукбол, футбег (1970-ті роки), пляжні футбол та гандбол (1990-ті роки) та багато ін. Завдяки глобалізації як одній з головних тенденцій сучасного суспільства відбувається популяризація національних видів спорту, розширення географії розвитку, що згодом сприяє їх визнанню міжнародними спортивними організаціями та подальшому включенню у програми міжнародних комплексних змагань. Так, сумо - популярний японський національний вид спорту, початок розвитку якого датується І ст. н. е., на міжнародний рівень вийшов лише у 1992 р., коли було засновано Міжнародну федерацію сумо. У цьому ж році під її егідою був проведений чемпіонат світу, у якому взяли участь спортсмени з 25 країн. Сьогодні до складу IFS входять вже 87 національних федерацій. У 2005 р. сумо було вже представлено у показовій частині програми IV Всесвітніх ігор (Якіта, Японія), а з 2009 р. - визнано офіційним видом спорту. Збільшення кількості видів спорту та неможливість включення їх усіх до програм вже існуючих змагань створили передумови для виникнення нових комплексних спортивних заходів. Так, Генеральна асоціація міжнародних спортивних федерацій, яка у 2009 р. змінила свою назву на SportAccord, презентувала ідею проведення Всесвітніх ігор з різних груп видів спорту (единоборств, інтелектуальних, пляжних та вуличних).

У 1980-х роках інтенсифікувалися процеси комерціалізації та професіоналізації спорту. Вони обумовили розширення мережі комерційних змагань, посилили економічний фундамент спорту, збільшили конкуренцію на спортивних аренах, отже, зробили спортивне видовище конкурентоспроможним товаром у сфері відпочинку та розваг та привабливим явищем з боку бізнес-структур.

Сьогодні організації, яка планує комплексні змагання, необхідно враховувати наявність у програмі популярних та комерційно привабливих видів спорту. Крім того, підвищуються вимоги до матеріально-технічного, суддівського, медичного, кадрового та інформаційного забезпечення спортивних заходів. Ефективність проведення змагань залежить від їх забезпечення ультрасучасними комплексами, які використовують новітні досягнення в галузі будівництва та архітектури, електроніки та інформатики, охорони навколишнього середовища, що призводить до додаткового економічного навантаження на країну-організатора. Наприклад, витрати на будівництво спортивних арен під час Олімпійських ігор в Лондоні становили 2 млрд дол.

Проведення масштабних комплексних змагань, як правило, вимагає поліпшення інфраструктури міста-організатора, що відповідно потребує значних інвестицій. Так, у 2008 р. під час проведення Ігор XXIX Олімпіади в Пекіні керівництво КНР витратило на розвиток інфраструктури майже 20 млрд дол. Будівництво автомобільних доріг і залізниць обійшлося у 15,3 млрд дол. Також значні кошти були вкладені в енергосистему Пекіна, яка стала потужнішою удвічі.

Суттєву роль відіграють телебачення та мережа Інтернет як засоби фінансування, популяризації спорту в цілому та спортивного заходу зокрема, пропаганди здорового способу життя тощо.

З іншого боку, виявляються і недоліки співпраці спорту та ЗМІ, що полягають у залежності організаторів змагань від одного з економічних та інформаційних партнерів - телебачення, непропорційній увазі з боку мас-медіа до різних видів спорту, іноді необ’єктивному висвітленні подій тощо.

Велика увага ЗМІ до спорту обумовила процеси позитивізації ставлення суспільства до нього, збільшення кількості осіб, задіяних у спортивній діяльності, створення умов для занять руховою активністю, розширення глядацької аудиторії. Так, церемонію відкриття Олімпійських ігор у Лондоні 2012 р. спостерігали понад 4 млрд людей, що перевищує половину населення планети. Задля цього було ліцензовано більше 6 тис. журналістів та 11 тис. працівників радіо і телебачення.

Процеси глобалізації спорту збільшили масштаби проведення змагань: так, для участі в Олімпійських іграх збирається понад 10 тис. спортсменів від більше ніж 200 країн світу, які змагаються у 35 видах спорту. Масштаби проведення Всесвітніх ігор дещо менші: 4 тис. атлетів з близько 100 країн світу виборюють медалі в понад 30 видах спорту.

Однак крім спорту вищих досягнень існує безліч спортивних секцій, у яких тренуються десятки тисяч спортсменів, для яких заняття тим чи іншим видом спорту стало способом та школою життя. Саме про цю категорію спортсменів можна говорити, що спорт приносить їм не лише задоволення, але й забезпечує необхідний обсяг рухової активності, що є основою фізичного здоров’я людини.

Завдання:

1.Опрацювати параграф 33.

2. Підготувати повідомлення на тему: Мій улюблений спортсмен (актор, музикант, письменник ) (на вибір учня).

 Урок 29.04.2020 року.
Тема: Зміни в соціальній структурі суспільства, якості життя людей провідних країн світу. Становлення постіндустріального суспільства.
План.
1. Зміни в соціальній структурі суспільства.
2. Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства.

1. Зміни в соціальній структурі суспільства. 

Економічні зрушення на Заході спричинили відповідні соціальні зміни.

1.

 Знижуються темпи приросту населення, що відбувається внаслідок скорочення народжуваності після демографічної революції.

2.

Через втрату значної кількості чоловіків під час Другої світової війни збільшилась диспропорція між чоловічим і жіночим населенням на користь останнього.

3.

Спостерігається старіння населення, зменшення кількості дітей у його структурі.

4. Збільшується середня тривалість життя. У країнах Заходу ьв 1986 р. вона становила 70–80 років.

5.

Проблема нестачі робочої сили розв’язується за рахунок залучення вихідців країн Африки та Азії.

6. Скоротилася кількість емігрантів з Європи, що були основним джерелом формування населення США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, ПАР, Ізраїлю, країн Латинської Америки.

7.

 Завершився процес урбанізації. Кількість міських жителів стабілізувалась на рівні 70–80 % від усього населення країни.

8.

Збільшилась кількість робітників. Але всередині цієї соціальної групи існує диференціація: найбільше зростає кількість зайнятих у сфері послуг.

9. Зростає потреба у висококваліфікованій розумовій праці (службовці, науково-технічні робітники, адміністративно-управлінський персонал).

10.

Сільське населення скоротилося вдвічі. Сучасне фермерське господарство вимагає висококваліфікованої праці і повністю орієнтоване на ринок.

11.

 Посилилася роль малого і середнього бізнесу. Після війни він органічно вписався в сучасні галузі, став незамінним у швидко зростаючій сфері послуг.

12. Зростає і посилюється великий бізнес. Економічне піднесення 60-х рр. та НТР створили умови для швидкого збагачення багатьох підприємців. Поява величезних фірм і транснаціональних корпорацій потребує ширшого використання праці професійно підготовлених управлінців та менеджерів, прошарок яких значно збільшився.

13.

Після війни змінився і спосіб життя населення країн Заходу. Більшість проживає у будинках або квартирах, майже кожна сім’я має автомобіль, побутову техніку, аудіо- та відеоапаратуру. Зазнала змін і структура сімейного бюджету: витрати на харчування складають майже п’яту його частину, проте зросли витрати на житло і транспорт. Скорочується кількість родин, де спільно проживають представники двох, а то й трьох поколінь. Суттєво зменшилась кількість дітей у сім’ї. Середня освіта стала загальною. Зросла кількість студентів, вища освіта стала більш доступною.

14.

У повоєнний час завершився процес емансипації жінок. Жіноча праця стала однією з умов економічного розвитку 50–60-х років та одним із джерел збільшення сімейних прибутків. Емансипація жінок сприяла еволюції сім’ї. Шлюби стали більш пізніми, але менш стійкими. Набуває також поширення феміністичний рух. Жінки працюють у сферах традиційно чоловічих (армія, флот, надзвукова авіація і т. ін.).

2. Становлення постіндустріального суспільства

Сучасний етап розвитку світової цивілізації визначається переходом від індустріального до інформаційного суспільства.

Робота над поняттям

І н ф о р м а ц і й н е   с у с п і л ь с т в о — суспільство, у якому більшість працівників зайнята виробництвом, зберіганням, переробкою та реалізацією інформації, її вищої форми — знань.

— Економіка, політика, освіта, наука та культура залежать від створення, збереження і доступності інформації у національному та світовому масштабах.

Із середини ХХ ст., коли з’явилися перші ЕОМ, бере свій початок інформаційна ера. Вважається, що перша ЕОМ (електронно-обчислювальна машина) — «Марк» — була створена 1937 р. Говардом Гейкеном із Гарвардського університету (фірма IBM почала серійне виробництво цієї машини). 1945 р. в Університеті Пенсильванії (США) був створений перший комп’ютер — електронно-обчислювальна машина ENIAC (абревіатура англійських слів — «electronic numerator, integrator, analyser and computer» — обчислювач, інтегратор, аналізатор і комп’ютер). Він, як і «Марк», працював на електронних лампах, важив 30 тонн і виконував 5 тисяч операцій за секунду.

Із 1947 р. розпочався випуск транзисторів, застосування яких дозволило створити більш надійні комп’ютери, які були доступними фірмам і корпораціям.

Інтегральна мікросхема, винайдена 1960 р.

Кілбі і Нойсом, а також мікропроцесор, створений в 1971 р. Гоффом, дозволяють досягти нових успіхів у підвищенні продуктивності комп’ютерів та їх компактності. Виникнення комп’ютерів (спочатку — електронних лічильних пристроїв) призвело до кардинальних змін у розумінні орієнтирів і пріоритетів як економічного, так і розвитку взагалі. Відбувається те, що багато філософів і соціологів назвали «інформаційною революцією», — перехід до принципово нового, постіндустріального (або, знову ж, «інформаційного») суспільства.

Світ, пов’язаний комп’ютерними мережами (типу глобальної мережі Інтернет), це єдиний організм, де обмін новітніми даними відбувається протягом лише декількох хвилин.

Комп’ютерні моделі стали на сьогодні необхідною основою складних управлінських рішень, чинником стратегічного планування як у бізнесі, так і в політиці. Комп’ютери змагаються з людиною за потужністю і витонченістю інтелекту (програма «Deep Blue» навіть виграла невеликий матч у екс-чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова — останню партію славетний чемпіон програв лише за 19 ходів!).

Комп’ютерна грамотність дедалі більше стає аналогом грамотності як такої, мало не замінюючи собою останню. Один лазерний диск здатен вмістити скарби величезних музеїв, бібліотек, фонотек, архівосховищ. Триває процес створення штучного інтелекту.

 Завдання: опрацювати параграф 32 пункти 3,6,7. В зошит: написати есе "Чому ЗМІ називають  "четвертою владою". Фото надіслати по вайберу. 

Урок 22.04.2020 року.
Тема: Основні напрямки науково-технічної революції в другій половині ХХ століття.
План.
1. Становлення постіндустріального суспільства.
2. Культура "Віртуальної реальності"
3. Науково-технічна революція.

відео

«Хто володіє інформацією, той володіє світом!» — так характеризують інформаційну революцію, яка поширюється в усіх галузях науки, техніки, виробництві, соціології, суспільстві.
Розвиток науки і техніки пов’язаний з ускладненням методів і форм наукових досліджень, використанням складної апаратури (атомних реакторів, машинних комплексів та ін.). За сучасних умов масштабні наукові дослідження проводять великі колективи, а вчений є їх активним учасником. Таким чином, науково-технічна революція зумовила індустріалізацію науки.
Друга половина ХХ ст. — період розгортання НТР, яка пройшла у своєму розвитку три етапи:
• 1-й етап (з початок 50-х). Наукові досягнення були переважно пов’язані з військовим виробництвом.
• 2-й етап (60–70-ті рр.). Розпочалася масова автоматизація виробництва.
• 3-й етап (з початку 80-х рр.). Зростання ролі управління та інформатизації суспільства.
Активізувалися наукові розробки у сфері енергозбереження та пошуку нових джерел енергії (ядерна, хімічна, біологічна, сонячна, водна, вітрова), розробки нових біотехнологій та нових матеріалів та приладів на основі їх мінімізації. Триває активне вивчення космосу (штучні супутники, космічні польоти, висадка на Місяць, орбітальні станції).
Визначенням найбільш вагомих внесків у розвиток науки (фізика, хімія, фізіологія і медицина) займається комітет з Нобелівських премій.
Але НТР має й негативну сторону: особлива небезпека пов’язана з досягненнями у галузі медицини, генної інженерії (біологічна зброя, клонування).

НТР вимагає кваліфікованих кадрів, а тому виникає проблема розвитку освіти.
Усвідомлення вирішальної ролі освіти в розвитку суспільства зумовило радикальні реформи освітньої системи, основна мета яких: ліквідація неписьменності і забезпечення відповідності між освітою і суспільними потребами.
• Обов’язкове навчання дітей закріплено в законодавстві переважної більшості країн світу (держава гарантує і регламентує освітній рівень).
• Збільшено витрати на освіту (державні та приватні, передовсім на оснащення освітніх закладів необхідним обладнанням, комп’ютерами, аудіо- та відеотехнікою).
• Відбуваються радикальні реформи в освітній галузі з метою встановлення відповідності між освітою та суспільними потребами (розбудова освітніх ланок, модернізація змісту та методів навчання, створення якісно нових видів навчальних закладів).
• За умов НТР зростає увага до вивчення природничо- математичних предметів, але водночас відбувається процес гуманізації і гуманітаризації системи освіти.
• Посилюється інтеграція освіти (міждержавні, міжрегіональні освітні проекти).
• Але в ряді африканських та азіатських країн рівень освіти є настільки низьким, що тут головною проблемою залишається ліквідація неписьменності. В Ірані, Афганістані, Індії та Бангладеш частка грамотного населення становить лише 20 %).
Робота з документами
Бертран Рассел про науку і культуру
«Наука, про що свідчить саме слово, — передусім знання. Зазвичай вважають, що це знання особливого ряду, а саме — знання, яке прагне знайти загальні закони, що пов’язують багато окремих фактів.
Поступово погляди на науку як на знання відтісняються на другий план поглядом на неї як на силу, що керує природою. Саме тому, що наука дає нам владу над природою, вона має більше соціальне значення, ніж мистецтво. Наука як пошук істини рівноправна з мистецтвом, але не вища за нього…
Увесь світ мистецтва, літератури і науки є міжнародним; те, що робиться в одній країні, робиться не для цієї країни, а для людства…»
Витяг з Нобелівської лекції А. Сахарова (1975 р.)
«Мир, прогрес, права людини — усі три цілі нерозривно пов’язані, не можна досягти будь-якої з них, нехтуючи іншими….
…Я переконаний, що міжнародне довір’я, взаєморозуміння, роззброєння і міжнародна безпека немислимі без відкритого суспільства, свободи інформації, свободи переконань, гласності, свободи поїздок і вибору країни проживання. Я переконаний також, що свобода переконань, поряд з іншими громадянськими свободами, є основою науково-технічного прогресу і гарантією від використання його досягнень на шкоду людству…»
Завдання і запитання
1. Яке значення науки визначають автори документів?
2. Назвіть умови розвитку науки і НТР за думкою авторів документів.
(основні тези запишіть у зошит)
 Завдання: опрацювати параграф 32 пункти 1,2,4,5


Урок 15.04.2020 року.
Урок узагальнення з теми "Міжнародні відносини".

Причини встановлення нового характеру відносин між США та СРСР

1. Усвідомлення світовою спільнотою згубності ідеї насильницького розв’язання протистояння між Сходом і Заходом, розуміння фатальності воєнного конфлікту.

2. Економічна неспроможність СРСР та його союзників, економіка яких значно відставала від економіки розвинених демократичних країн.

3. Неоправдані військові затрати важким тягарем лягали на плечі народів.

4. Прихід до влади нового радянського керівництва на чолі з М. Горбачовим, яке прагнуло припинення “холодної війни”.

5. Політика “нового політичного мислення” у міжнародних відносинах радянського керівництва на чолі з М. Горбачовим, згідно з якою:

• надавалися пріоритети загальнолюдським цінностям;

• світ визнавався єдиним і взаємозалежним;

• СРСР залучався до Гельсінського процесу захисту прав людини;

• обмежувалося виробництво ядерної зброї та її випробування;

• скорочувалися звичайні види озброєнь;

• визнавався за народом кожної країни його власний соціально-економічний і політичний вибір;

• відбувалася деідеологізація та демократизація міжнародних стосунків;

• не допускалося вирішення міжнародних конфліктів за допомогою сили;

• розпочався процес пошуку компромісів у вирішенні світових проблем;

• у міжнародній політиці визнавався принцип взаємної безпеки.

Висновки

1. Вперше за післявоєнну історію вдалося домовитися про початок роззброєння, що було наслідком нового співвідношення сил у світі.

2. Перемога нового політичного мислення у зовнішній політиці СРСР, реальні кроки щодо втілення його в життя привели до завершення на початку 90-х pp. періоду “холодної війни” між Сходом і Заходом.

Значення припинення “холодної війни”

1. Зменшилася загроза виникнення третьої світової війни.

2. Знизилися витрати на гонку озброєнь.

3. Покращилися відносини між державами у різних галузях.

4. Велика увага приділяється гуманітарним аспектам міжнародних відносин і становленню нового загальноєвропейського процесу, єдності світу.

5. СРСР дістав поразку у “холодній війні”, відбувся розпад СРСР і соціалістичної системи.

6. Відбувається становлення єдиного світового ринку, заснованого на ринковій економіці, приватній власності та конкуренції.

Нова геополітична ситуація в світі після завершення “холодної війни” і краху комуністичного блоку

Кінець 80-початок 90-х pp. — крах комунізму у Східній Європі, розпад СРСР й утворення на його руїнах 15 нових незалежних держав. Рухнула система, яка трималася на насильстві, примусі, зневажанні прав і свобод громадян.

З розпадом комунізму зникли:

• “холодна війна”;

• конфронтація “Схід — Захід”;

• двополюсність світу. Різко посилився міжнародний вплив США, який став єдиним військово-політичним лідером світу;

• піднялася хвиля національно-визвольного руху на теренах колишнього СРСР, Югославії. У кривавих конфліктах та війнах розпалася Югославія, цивілізовано розійшлися чехи і словаки, утворивши 1 січня 1993 р. свої національні держави.

1990 р. Створено Європейський банк реконструкції та розвитку, щоб фінансово сприяти розвиткові ринкової економіки країн Східної Європи. Західні країни підтримали нові посткомуністичні уряди кредитами та гуманітарною допомогою.

Травень 1988 — березень 1989 pp. СРСР вивів свої війська з Афганістану.

Квітень — травень 1989 р. Припинила свою діяльність Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ).

5-6 липня 1990 р. Лондонська конференція глав держав НАТО прийняла декларацію про радикальні зміни у своїй військовій доктрині. Країни НАТО зобов’язувалися не нападати на інші держави, а ядерне, озброєння оголошувалося “зброєю екстремальної ситуації”.

3 жовтня 1990 р. Відбулося об’єднання Німеччини, що стало великою міжнародною подією, яка змінила політичну карту світу.

19 листопада 1990 р. Підписання учасниками Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ — з грудня 1994 р. ОБСЄ) Договору про звичайні збройні сили в Європі, що визначав колективні рівні НАТО та ОВД.

19-21 листопада 1990 р. Відбулася загальноєвропейська зустріч представників країн — учасниць Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), на якій було прийнято “Хартію для нової Європи”.

Цей документ проголосив закінчення ери конфронтації і розколу Європи та початок епохи демократії, миру і єдності на континенті.

1990 р. Розпочалося виведення радянських військ із Східної Європи.

1991 р. Проголошено нову стратегію НАТО, розпочався процес розширення НАТО на Схід. Посилився вплив США і НАТО на вирішення міжнародних проблем.

1 липня 1991 р. Розпався військово-політичний блок соціалістичних країн — Організація Варшавського Договору (ОВД).

Висновки

1. Народні антитоталітарні демократичні революції в країнах Центральної та Південно-Східної Європи, об’єднання Німеччини, розпад СРСР, зникнення “соціалістичного табору”, припинення “холодної війни” — все це визначило нову розстановку політичних сил в Європі та в світі.

2. Припинення фінансування і підтримки Москвою прокомуністичних режимів ліквідувало напруженість у багатьох районах світу.

Місце країн Центральної та Східної Європи в загальноєвропейському процесі інтеграції Нову європейську безпеку будують за допомогою таких організацій, як ЄС, НАТО, ООН, ОБСЄ. Членами багатьох з цих організацій є країни Центральної та Східної Європи.

1. Найбільш масовою і впливовою світовою організацією є Організація Об’єднаних Націй (ООН), яка покликана забезпечувати міжнародний мир і безпеку, врегульовувати міжнародні конфлікти. Вона здійснює:

• миротворчі функції, гуманітарну допомогу;

• ліквідацію локальних конфліктів;

• боротьбу зі світовим тероризмом;

• сприяє розвиткові міжнародного співробітництва;

• розв’язує глобальні проблеми сучасності.

2. Лютий 1992 р. 12 країн — учасниць “Спільного ринку” підписали в Маастрихті (Нідерланди) договір про Європейський Союз (ЄС).

Нині членами ЄС є 25 країн Європи. Умови вступу до ЄС:

• стабільність державних і громадських інститутів;

• гарантії демократії, верховенство закону, дотримання прав людини;

• нормально функціонуюча ринкова економіка;

• здатність витримати конкуренцію всередині єдиного ринку.

Сьогодні ЄС — це 30% світового ВВП і 20% світової торгівлі. Різниця доходів на душу населення між найбільш і найменш розвиненими країнами у ЄС становить 5:1.

3. Організація Північноатлантичного пакту (НАТО). Припинення “холодної війни” привело до трансформації НАТО, яка слугує військовою силою системи колективної безпеки, відіграє важливу роль у підтримці миру і безпеки в Європі та світі.

4. 1994 р. НБСЄ перетворилася на постійно діючу Організацію з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ, штаб-квартира у Відні), яка виступає гарантом суверенітету та цілісності кордонів європейських держав.

Висновки

1. На сьогодні йде перебудова відносин у світі, зміна структур міжнародних організацій, подальший перебіг Гельсінського процесу.

2. Центральна та Східна Європа поступово посіла своє місце в новому балансі сил, що визначає сучасний світовий порядок.

Завдання: Опрацювати параграф 31. ст.223. Написати есе « Чи засвоїв сучасний світ уроки «холодної війни»? (надсилаємо фото по вайберу 0668454968)